Відповідь:
русское средневековое государство, существовавшее с 1136 года по 1478 год. В период наибольшего расцвета, кроме Новгородской земли в узком смысле, включала также территории от Балтийского моря на западе до Уральских гор на востоке и от Белого моря на севере до верховьев Волги и Западной Двины на юге. Находясь с 1245 года под сюзеренитетом великих князей владимирских[1][2], титул которых с XIV века стали наследовать исключительно московские князья, Новгородская республика в 1478 году была присоединена Иваном III и полностью вошла в состав централизованного Русского государства.
Пояснення:
Ось моя думка
Існує думка, що новгородське пристрій становить споконвічне виняток із загального ладу давньоруських держав і те що його особливості можна пояснити тільки запозиченням установ західноєвропейських вільних міських громад, а особливо ганзейских. Деякі історики вважають, що ще в середині XII ст. Новгород отримав від перших князів особливі привілеї на самоврядування; але і тоді вже книжкові люди сумнівалися в існуванні таких привілеїв. Самі жителі Новгорода постійно посилалися на грамоти Ярослава. Але такі привілеї не існує і, напевно, не існували ніколи. Місцеві причини, що направили тут загальноросійське державний устрій в бік переважання віча, полягали в географічному положенні землі і в зносинах з південнонімецьким міськими громадами. Країна, зайнята новгородцями і кривичами, несприятлива по злиднях грунту для землеробства, вельми сприятлива за багатством торгових шляхів для торгівлі. Торгівля викликає зосередженість населення у великих міських громадах, що і сприяє переважному розвитку вічового початку, т. Е. Переважанню середнього класу. Торгівля ж приводила новгородців в зіткнення з вільними ганзейскими громадами. Чи не запозичуючи від них нічого прямо і безпосередньо, громадяни згаданих земель не могли не зазнати непрямого впливу цих останніх.
особенность свободных от социального антагонизма общественных отношений, в основе которых лежит превращение средств производства в общее достояние трудящихся; принцип идеологии и морали, соответствующий этим отношениям. Коллективизм противоположен индивидуализму, порождаемому частной собственностью на средства производства, разделением людей на враждебные классы. В социалистическом обществе он всемерно развитию индивидуальности человека, его личностных качеств.