Объяснение:
КРИ́МСЬКА АВТОНО́МНА СОЦІАЛІСТИ́ЧНА РАДЯ́НСЬКА РЕСПУ́БЛІКА (Кримська АСРР) Створ. відповідно до постанови ВЦВК і РНК РСФРР від 18 жовтня 1921 як частина РСФРР у межах Крим. п-ова із центром у Сімферополі. У результаті захоплення в листопаді 1920 Крим. п-ова Червоною армією в Криму встановлено рад. владу, 16 листопада сформовано Крим. ревком (голова Б. Кун).
У січні 1921 на спіл. засіданні обкому РКП(б) і Крим. ревкому ухвалено рішення про створення в Криму автономії через його соц.-екон. й нац. особливості. Проведено облік насел. п-ова і встановлено його нац. склад: 50 % – росіяни (внаслідок числен. фальсифікацій у цю графу об’єднано росіян, українців і білорусів), 25 % – татари, решта – представники ін. національностей (болгари, вірмени, греки, караїми, кримчаки, німці та ін.). 7 листопада 1921 1-й Всекрим. установ. з’їзд рад проголосив створення Крим. АСРР, обрав ЦВК (голова Ю. Гавен) і РНК (голова С. Саїд-Галієв), ухвалив Конституцію Крим. АСРР, складену на основі Конституції РСФРР. У респ. розпочато т. зв. соціаліст. перетворення в економіці й культурі, 21 грудня 1921 В. Ленін підписав декрет «Об использовании Крыма для лечения трудящихся». Апарат держ. влади Крим. АСРР складався з місц. рад, ЦВК і РНК, до якої входили комісаріати внутр. справ, юстиції, просвіти, охорони здоров’я, соц. забезпечення, землеробства, продовольства, фінансів, праці, ради нар. госп-ва, робітн.-селян. інспекції, зв’язку, упр. комунал. госп-ва і статистики.
Для кер-ва військ. справами створ. Кримвійськкомат при РНК Крим. АСРР, для боротьби з контрреволюцією – Крим. ЧК, підпорядк. безпосередньо ВЧК. Закордонні справи й зовн. торгівля, упр. шляхами сполучення у межах Крим. АСРР, центр. упр. курортами залишалися у віданні нар. комісаріатів РСФРР, що створювали відповідні представництва при РНК Крим. АСРР.
Нар. комісаріати Крим. АСРР були підзвітними Крим. ЦВК, Крим. РНК і ВЦВК. Конституція Крим. АСРР проголошувала скасування всіх нац. і нац.-реліг. привілеїв та обмежень, стверджувала територ. принцип побудови республіки. Держ. мовами Крим. АСРР проголошено рос. і кримськотатарську. 30 червня 1945 президія ВР СРСР видала наказ про перетворення Крим. АСРР у Крим. обл. у складі РРФСР. 25 червня 1946 ВР СРСР ухвалила закон про перетворення Крим. АСРР у Крим. обл. у складі РРФСР і про внесення відповід. змін і доповнень у ст. 14 Конституції РРФСР. 1954 Крим. обл. передано до складу УРСР.
На Лівобережжі Дністра в межах УСРР жила невелика частина молдавського населення, основна ж його маса мешкала в Бессарабії, захопленій Румунією. Партійно-державне керівництво СРСР, спираючись в основному на міркування міжнародного престижу, вирішило створити у складі УРСР Молдавську Автономну Республіку. У зв’язку з цим 12 жовтня 1924 р. ІІІ сесія ВУЦВК прийняла постанову про утворення Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки, до якої були включені ряд районів з переважаючим українським населенням Подільської і Одеської губерній, розташованих на Лівобережжі Дністра. У Молдавській АСРР тоді налічувалося 582 населені пункти, які входили до 126 сільрад. Після тривалої роботи з розмежування територій у вересні 1926 р. ВУЦВК і Раднарком України прийняли постанову про врегулювання кордонів Молдавської АСРР. Зрештою до складу Молдавської АСРР увійшли 11 районів Лівобережжя Дністра: Слободзейський, Тираспольський, Григоріопольський, Дубоссарський, Рибницький, Кам’янський, Крутянський (Кодимський), Бірзульський (Котовський), Балтський, Ананьївський, Красноокнянський (8,1 тис. кв. км). У Молдавський АСРР тоді проживало 545500 чол. Молдаван налічувалося 30,1%, українців – 48,5%, росіян – 8,5%, євреїв – 8,5%, представників інших національностей – 4,4%. У зазначених вище межах Молдавська АСРР перебувала у складі Української СРР до кінця червня 1940 р., коли Бессарабія була приєднана до СРСР і була утворена союзна Молдавська РСР.
огулистан, или по-другому Моголистан, Улус моголов, было основано как итог распада государства Чагатаидов в Юго-Восточной стороне Казахстана в середине 14 века. Во главе Могулистана стал хан Тоглук-Тимур, который принял в возрасте 24 лет Ислам и сделал эту религию главенствующей в своём государстве, используя её как орудие власти.
Сказать прямо и точно о географических границах Могулистана нельзя, потому что государство неоднократно изменяло свою «форму» в течение своего существования. Тем не менее, надо отметить, что примерно граница проходила от Туркестанского вилайета в западной части Казахстана до солёного озера Баркуль, находящегося в восточной части, а также от Чёрного Иртыша в северной части до Ферганы южной части Казахстана.
Столица Могулистана – Алмалык, в настоящий момент находится на территории Узбекистана. В этническом многообразии Могулистан был представлен племенами дулатов, которое было основным и главным в государстве, остальное же население страны – тюрки и тюркизированные племена монголов: канглы, уйсуны, керейты.
Административное устройство Моголистана заключалось в том, что верховным правителем был хан, у которого был так называемый улусбек. Также существовал специальный Совет знати.
Хан Тоглук-Тимур, проводил в государстве политические и экономические реформы. Благодаря этому правителю в 1361 году Могулистаном был завоёван Мавераннахр.
Сын Тоглук-Тимура Илияс-Ходже позволил допустить в период своего властвования феодальную раздробленность Могулистана. Междоусобные войны привели к разделению – Семиречье, Илийская долина и Тарбагатай, карулки и канглы – образовали собственное объединение.
Воспользовавшись раздробленностью в Могулистане, эмир Тимур-Ленг стал совершать многочисленные набеги, в ходе которых перебил много войск, взял пленных, захватил территории Моголистана. Несмотря на попытки Могулистана объединиться с Золотой Ордой для борьбы против такого мощного противника, эмиру Тимуру удалось подчинить в своё пользование значительную часть Могулистана, а хан Кызыр-кожа признал себя побеждённым вассалом.
Противостоять тимуридам Моголистан оказался только в годы правления Мухаммед-хана, который прекратил междоусобицы и стал активным распространителем ислама.
Начало 15 века обозначилось для населения страны многочисленными набегами монголов, или калмаков, которым пытался противостоять моголистанский Уаис-хан.
Итогом истории Могулистана стало неизбежное падение государства. Сын Уаис-хана Есен-буга взял верх в междоусобных войнах в середине 25 века, и отделил от себя часть территорий Семиречья, в которых султаны Жанибек и Керей образовали Казахское ханство.
К началу 16 века Могулистан стал именоваться Могулия, под предводительством Саид-хана. В 1704 году Могулия была уничтожена Джунгарским ханством.
Объяснение:
Деятельность людей, их поведение и отношения регулируются множеством существующих в обществе норм (лат. norma — правило, точное предписание, образец).
Социальные нормы — правила поведения людей, установленные и одобряемые всем обществом.