Согласно описанию профессора А. М. Панченко, 6 января 1681 года царь отправился с большим количеством народа на водоосвящение. В это время старообрядцы учинили погром в Успенском и Архангельском соборах Кремля. Они мазали дёгтем царские ризы и гробницы, а также ставили сальные свечи, считавшиеся нечистыми в церковном обиходе. В это время толпа возвратилась, и сподвижник восставших, Герасим Шапочник, стал кидать в толпу «воровские письма», на которых были изображены карикатуры на царя и патриархов. Одна из таких карикатур дошла до наших дней, на ней изображены патриархи Паисий Александрийский, Макарий Антиохийский, Никон, а также Павел Сарский и Подонский и Иларион Рязанский. Подписи гласили: «окаянный», «льстец», «баболюб», «сребролюбец», «продал Христа»[1].
Интерпретация восстания спорна, поскольку основывается исключительно на приведенном профессором Панченко тенденциозном «объявлении» Синода от 1725 г., которое было написано по поводу отобранной у московских старообрядцев иконы с ликом протопопа Аввакума с целью очернить последнего:
Долголетно седя в пустозерской земляной тюрьме, той безсовестный раскольник (Аввакум. — А. П.) <…> утоля мздою караул, посылал ко единомысленным своим в Москву, котории во время царствования <…> Феодора Алексеевича, пришествии его величества на иордань в день святаго Богоявления, безстыдно и воровски метали свитки богохульныя и царскому достоинству безчестныя. И в то же время, как татие, тайно вкрадучися в соборныя церкви, как церковныя ризы, так и гробы царския дехтем марали и сальныя свечи ставили, не умаляся ничим от святокрадцев и церковных татей. Сея вся злодеяния быша в Москве от раскольников наущением того же расколоначальника и слепаго вождя своего Аввакума. Он же сам, окаянный изверх, в то же время <…> седя в вышеозначенном юдоле земляныя своея тюрьмы, на берестяных хартиях начертывал царския персоны и высокия духовныя предводители с хульными надписании, и толковании, коризнами.
•У 1111 р. відбувся грандіозний похід руських дружин проти половців. Натхненник походу, Володимир Мономах надав йому характеру хрестового походу за зразком західноєвропейських хрестових походів, спрямованих на мусульманський Схід.
•Несправедливо забутою сторінкою давньоукраїнської історії вважається похід 1111 р. на половців. А сьогодні, коли країна-агресор зі Сходу намагається окрім земель Донбасу та Криму, загарбати ще й нашу історію, варто відновити у пам'яті світлі та героїчні моменти історії українського війська. Навіть, якщо вони відбулись майже 1000 років тому...
Князі України-Русі зуміли об’єднати свої сили для спільного наступу на половців. Участь у поході на половців взяло близько дев’яти князів, проте лідерами були безперечно Святополк Ізяславич та Володимир Мономах. Їхнім опонентом, що очолював військо половців, був хан Шарукан – авторитетний лідер кипчаків, правитель донецького союзу орд. Орієнтовно похід почався у кінці лютого 1111 р., декілька тисяч військ України-Русі вирушили у сторону донецького степу. Святополк та Володимир надали війську християнську ідеологію, адже військо супроводжувалося великою кількістю священиків, котрі надихали воїнів церковними співами та здійснювали богослужіння. Саме із-за цього, деякі історики схильні називати похід 1111 р. "давньоруським хрестовим походом" проти язичників-половців!
У кінці березня 1111 р. війська Шарукана спробували перейти у контрнаступ, відбулося це на березі річки Сальниця. За Іоакимівським літописом, можна зрозуміти, що наступ половців провалився, і битва перетворилася на мисливство, проте мисливцями були саме русичі. Війська України-Русі гнали розбитих половців ще пару десятків кілометрів, у результаті здобули безліч трофеїв та захопили рабів. Битва на Сальниці разом із походами 1103 р. та 1107 р. стала певним переломним моментом, адже далі перевага у протистоянні між половцями і русичами завжди була на боці останніх.
Сміливість, мужність та віра у Господа – ці речі керували свідомістю князів, які мали честь та гідно нищили ворогів. Тому майбутній наступ на окуповані території Донбасу не буде вигадуванням "нового велосипеду", а доречнішим буде теза "гарне нове – це гарно забуте старе" . Нічого злочинного українці не вчинять, якщо повторять подвиги своїх пращурів...
вид подчинительной связи
-
разбросанным (по чему? ) по реке.