внутрішня політика
Після Кревської унії (1385) очолив рух за політичну самостійність Великого князівства Литовського. Став його правителем за компромісною Острівською угодою (1392). Перетворив Литву на найкрупнішу державу пізньосередньовічної Європи. Проявив себе сміливим і жорстоким реформатором: вдався до централізації управління, зміцнив боярство, розвинув торгівлю й міщанський стан, створив литовську грошову систему, сприяв заселенню і освоєнню українських земель.
У зовнішній політиці маневрував між Польщею, Тевтонським Орденом, Московією, Золотою Ордою і Римом. Здійснив успішні походи на ординську Донщину, Приазов'я і Крим (1397), а також на чорноморське узбережжя біля гирл Дніпра і Південного Бугу (1398). Добився від хана Тохтамиша визнання прав на володіння українським степом (1398). Зазнав розгромної поразки на Ворсклі (1399), внаслідок чого потрапив під залежність від Польщі. Протидіяв Московії на сході, продовжуючи політику об'єднання руських земель: приєднав Смоленськ (1404) і верховські князівства, поширив свій вплив на Рязань, Псков і Новгород. Брав участь у переможній Грюнвальдській битві (1410) проти Ордену. Уклав із Ягайлом Городельську унію (1413), яка задекларувала повторне об'єднання Польщі й Литви. Підтримував зв'язки із чеськими гуситами, надаючи їм до Був одним із ініціаторів церковної унії між католиками та православними (1418). Безуспішно намагався стати королем Литви (1398, 1429)
В военном отношении победа над Мамаем показала, что русская армия может сражаться на равных и побеждать Орду
Эта победа имела политическое значение. Битва показала, что результата можно добиться только объединенными силами всей русской земли.
Битва окончательно закрепила значение Москвы как русской национальной столицы, а московского князя как национального вождя, организатора борьбы за национальное освобождение и единство
Победа на Куликовом поле показала всему миру мощь и величие Руси в плане военной подготовки
1. В X веке на политическую арену Центральной Азии выходит новое государство, которое возглавила династия Караханидов (942-1210 гг.).
Первые правители Базыр Арслан-каган и Огулчак Кадыр-хан властвовали над западной и восточной частями государства, что свидетельствует об изначальном разделении на два больших улуса. Впервые дуальная система власти была реализована именно при их правлении. При Сатук Богра-хане, сыне Базыра, происходит важнейшее событие – принятие ислама господствующей религией.
В XI веке история каганата полна войн между восточной и западной ветвями правящей династии за верховенство. XII век обозначен в истории Караханидского государства борьбой против киданей (кара-китаев) и хорезмшахов. По сути, уже в начале XIII века государство Караханидов не представляло реальной силы в регионе.
Тем не менее, в государстве на протяжении X-XII веков существовали развитые феодальные отношения, которые мы обязаны рассмотреть. Политическое устройство, социально-экономические отношения у Караханидов оказали влияние на дальнейшую историю тюркских народов Казахстана.