Александр Македонський, який був завойовником і розширив свою імперію на значну частину світу, дійсно впровадив зміни в македонські звичаї та культуру. Його вплив на македонське суспільство був значний, особливо під час його походів на Схід.
Є кілька можливих причин, які пояснюють ці зміни:
Культурний обмін: Александр Македонський підкорив багато регіонів, включаючи Персію, Індію та Єгипет. Під час цих завоювань він зіткнувся з різноманітними культурами і традиціями, що спонукало його до прийняття деяких аспектів східних звичаїв і одягу.
Політичні мотиви: Александр Македонський був свідомим використанням символіки та ритуалів, щоб укріпити свій владний статус. Вимагання поклонятися йому та оголошення себе богом були посилення його авторитету та легітимності.
Пристосування до місцевих культур: Як великий завойовник, Александр Македонський також намагався здобути підтримку та сприяти асиміляції місцевих народів. Частково, це включало прийняття деяких їхніх звичаїв та традицій.
Важливо відзначити, що ці зміни були спрямовані на підтримку його політичного та культурного впливу у підкорених регіонах. Вони відображають широкий контекст культурних, політичних та соціальних змін, які відбувалися в той час.
Кримські татари: депортація та становище
Депортація кримських татар у 1944 році. Причини, наслідки. Яким є становище кримськотатарського народу в умовах російської окупації в наш час?
Депортація кримських татар у 1944 році була проведена радянським режимом під керівництвом Йосипа Сталіна. Головною причиною депортації було колективне обвинувачення кримських татар у співпраці з нацистськими загарбниками під час Другої світової війни. Однак ці звинувачення не мали підстави в реальних фактах, а були спрямовані на створення страху та розколу в кримськотатарському народі.
Депортація була жорстокою та незаконною. Кримські татари були примусово переселені до різних регіонів СРСР, зокрема в Узбекистан. Під час переселення тисячі людей померли через виснаження, голод і хвороби. Після депортації кримські татари стали об'єктом систематичної репресії, дискримінації та позбавлення своїх прав. Багато з них були позбавлені громадянства та права на повернення на рідну землю.
Після розпаду Радянського Союзу і приєднання Криму до Російської Федерації в 2014 році, кримськотатарський народ стикнувся зі складним становищем в умовах російської окупації. Російська окупаційна влада розпочала систематичне пригноблення та переслідування кримськотатарського населення.
Кримські татари стали об'єктом безпідставних арештів, побиття, зникнень, тиску на свободу слова та відсутності можливості проводити свою культурну та релігійну діяльність. Окупаційна влада заборонила діяльністю
Объединения Италии и Германии имели свои общие черты:
Объединение Италии произошло в 1859-1870 гг а в Германии-1871. Идеологическими предпосылками были весьма разнообразными:
-просвещенческие
-либеральные
-националистические
-республиканские
-социалистические
-церковные идеи.
Предпосылки объединения Германии мы видим в репликах
«Границы Пруссии в соответствии с Венскими соглашениями не благоприятствуют нормальной жизни государства; не речами и высочайшими постановлениями решаются важные вопросы современности — это была крупная ошибка 1848 и 1849 годов, — а железом и кровью»
Как и в Италии, так и в Германии было несколько войн:
Процесс объединения Италии и Германии был результатом краха "венской системы. "
Поскольку правящие круги Сардинского королевства и Пруссии мыслили эту акцию как исключительно объединение «сверху» , они нуждались в поддержке одной или нескольких великих держав.
Как в Италии, так и в Германии было несколько течений за объединение. В Италии:
1)федерально-папское течение
2)демократическое республиканское
3)либеральное течение.
Также были два плана в объединение Германии:
1)габсбургский план
2)прусский план
В свою очередь и в Германии было несколько войн:
1)датско-прусская война (1864)
2)австро-прусская (1866)
3)франко-прусская (1870-71)
«Венская система» была окончательно похоронена в Германии и Италии. Но процессы объединения Германии (южногерманские княжества) и Италии (римский вопрос) оказались к концу 60-х годов еще незавершенными. И в римском, и в южногерманском вопросах главным противником Италии и Пруссии выступала Франция. Франко-прусский антагонизм и напряженные итало-французские отношения становятся главным фактором международных отношений второй половины 60-х годов XIX в. Попытки Наполеона III помешать окончательному объединению Италии и Германии успеха не имели. Ни одна из крупных держав не поддержала Наполеона. Главным общим критерием была сама идея объединения и в Германии и в Италии.