Несмотря на подавление народного восстания, англичане вынуждены были изменить свою политику в Индии. Ост-Индская компания была ликвидирована, и Индия стала колонией британского правительства, которое теперь само назначало весь состав колониальных властей. Кроме того, англичане, опасаясь недовольства феодалов, проводили более осторожную политику, идя на уступки индийским влиятельным феодальным кругам. В целом после восстания начался новый этап колониальной политики Англии в Индии.
Ійський парламент, вперше скликаний у 1265 p., протягом кількох сторіч був найефективнішою станово-представницькою установою середньовічної європи. як відомо, уже в xiv ст. королівська влада в ії не мала права встановлювати нові податки та збирати раніше встановлені без згоди парламенту. останній з кожним роком ставав усе більш впливовою політичною установою. у нього була своя соціальна база, яка з ростом міст та первісною капіталізацією сільського господарства тільки розширювалася і міцніла. але ія також пройшла у своєму розвитку через етап абсолютної монархії. що ж дозволило зміцнитися королівській владі і, відповідно, що примусило парламент на якийсь час відмовитися від колишніх політичних амбіцій? у 1380 р. в зв'язку з столітньою війною, яку ія вела на той час з францією, було введено подушний податок на військові потреби. податок збирався чиновниками настільки насильно і брутально, що це викликало повстання під проводом уота тайлера. міська біднота лондона відкрила ворота міста повсталим селянам. тайлер від імені свого війська висунув королю такі вимоги: остаточне звільнення усіх селян, скасуванню панщини із заміною и невеликим грошовим внеском, надання селянам права вільної торгівлі продуктами своєї праці. і хоча тайлера було підступно вбито, феодали переконалися в необхідності міцної королівської влади як гаранта їх становища в суспільстві. аналогічний урок знать отримала у 1450 р. під час повстання джека кеда. знать, церква, багаті міщани шукали порятунку у міцній королівській владі.
Великое переселение народов — уникальный исторический феномен переходной эпохи. Это особый период исторического развития, когда на значительном историческом пространстве (уже не Античность, но ещё не Средневековье), ограниченном конкретными хронологическими рамками (II-VII вв) и определённой территорией (Европа, Азия, Африка) взаимодействие варварства и цивилизации достигло своей наиболее интенсивной фазы. Результатом явилось зарождение нового типа цивилизации. Семь столетий Переселения определили тенденции дальнейшего развития Европы, дали мощный импульс рождению новых народов, новых государств, новых языков, новой социально-психологической и духовной атмосферы, морали и нравственности.
