На сьогодні дві держави використовують назву «Китай». Це Китайська Народна Республіка (КНР), яка контролює територію материкового Китаю, Гонконг та Макао, а також Республіка Китай, яка володіє островами Тайвань, Мацу і Кіньмень.
Китай, або Хін[1] (кит. традиц.: 中國; спрощ.: 中国; піньїнь: zhōngguó, чжунго, «центральна країна») — культурний регіон і стародавня цивілізація Східної Азії. Китай належить до найбільш прадавніх цивілізацій, яка увібрала у себе велику кількість держав та культур впродовж 6 тисяч років. Громадянська війна у Китаї по закінченнюДругої світової війни спричинила поділ цього регіону на дві держави, котрі продовжують вживати у своїй назві слово «Китай». Це — Китайська Народна республіка (КНР), яка володіє материковим Китаєм, та Республіка Китай, яка контролює острів Тайвань та прилеглі до нього острови.
Китай має довгу і майже неперервну цивілізаційну історію та одну з найстаріших і найскладніших систем письма. До 19 століття він був однією з найпередовіших світовихполітій і основним культурним центром Східної Азії. Китайський вплив на сусідні держави залишається істотним до сьогодні. Китай — батьківщина багатьох технічних винаходів, які змінили долю людства. Серед них — папір, компас, порох, друкарство.
Китай має величезний економічний потенціал. Темпи приросту промислової і сільськогосподарської продукції дуже високі. За обсягом ВНП країна займає друге місце в світі після США, а у кінці XX ст. вона перебувала на сьомому місці.
Британский монарх, или Суверен, — глава государства в Соединённом королевстве и в Британских заморских территориях. Текущая британская монархия может отследить свои корни до периода англосаксов. В IX веке Уэссекс стал доминировать, и в X веке Англия была собрана в единое королевство. Большинство британских монархов в Средние века правили как абсолютные монархи. Часто их власть ограничивалась дворянами и позже палатой общин. Полномочия монарха, известные как королевские прерогативы, всё ещё обширны. Большинство прерогатив на практике реализуется министрами, как, например, власть регулировать гражданскую службу и власть выдавать паспорта. Некоторые прерогативы выполняются монархом номинально, по совету премьер-министра и Кабинета, согласно конституционному обычаю. Пример полномочий — право распускать парламент. Согласно парламентскому отчёту, «Корона не может вводить новые прерогативы».