Пізньої осені 1240 року, монголо-татарське військо з'явилось біля Києва.
Монголи очікували підходу основної орди на чолі з Батиєм.
Батий зібрав до Києва свої головні сили і, ймовірно, всі 32 пороки, які мали монголи під час походу 1240-1241 років. Монголи розмістили їх біля Лядських воріт. Монголи захопили частину валу, де дерев'яні заборола були зруйновані пороками. Вдершись до міста Ярослава, татари перепочили ніч, а зранку почали штурм міста Володимира Після запеклої бійки останні захисники зачинилися в Десятинній церкві, але монголи підвели спеціальні машини, і завалили храм, поховавши під його стінами героїчних захисників міста. У нерівному бою загинули майже всі оборонці Києва. Вороги захопили в полон пораненого воєводу Дмитра, але за хоробрість зберегли йому життя. З 50 тис. киян живими залишилися не більше 2 тис. осіб. Місто лежало в руїні.
Пізньої осені 1240 року, монголо-татарське військо з'явилось біля Києва.
Монголи очікували підходу основної орди на чолі з Батиєм.
Батий зібрав до Києва свої головні сили і, ймовірно, всі 32 пороки, які мали монголи під час походу 1240-1241 років. Монголи розмістили їх біля Лядських воріт. Монголи захопили частину валу, де дерев'яні заборола були зруйновані пороками. Вдершись до міста Ярослава, татари перепочили ніч, а зранку почали штурм міста Володимира Після запеклої бійки останні захисники зачинилися в Десятинній церкві, але монголи підвели спеціальні машини, і завалили храм, поховавши під його стінами героїчних захисників міста. У нерівному бою загинули майже всі оборонці Києва. Вороги захопили в полон пораненого воєводу Дмитра, але за хоробрість зберегли йому життя. З 50 тис. киян живими залишилися не більше 2 тис. осіб. Місто лежало в руїні.
"Начнём с того, что, вставая каждое утро с постели и глядя в своё милое, маленькое, каменное окошко я вижу большие стены. По периметру их ограничивают большие башни, словно не людское детище это. Обычно спросонья я слышу стук доспехов. Это гарнизон меняется, нынче так заведено, а то мало ли, разбойники, да варвары так и наровят забрать скот или украсть недельную поставку провизии. Иногда задумываюсь, а как бы выглядел этот город с высоты птичьего полёта? Чудеса да и только. В городе столько различных маленьких развлетвлений, даже живя здесь уже столько лет, не могу запомнить их все! Однако мрачно немного там, по ночам так вообще туда никто в здравом уме забрести не додумается, а если и додумается, то вряд ли это кончиться чем-то хорошим.
Вчера новую реку забило, пришлось почти толпой вытаскивать мусор. Наверное, это после тех ремесленников, которве убежали от хозяев, только несколько дней назад прибыли, а такой уже бардак.
Есть здесь моё любимое место. Это замок. Большой такой, сияющий. Постоянно мужи туда ходят, в латах из серебра да в одёжке покрасивее. Там герцог живёт, не один, со всей семьёй. Перед сном люблю смотреть на его стены, забравшись на крышу ближайшей лачужки. Там тепло и уютно. Иногда так задумаюсь, что засыпаю прямо под звёздами.
Подробнее - на -