В начале своего правления Михаил Федорович опирался не столько на свои силы, сколько на советы своего окружения. Чем дальше от начала своего правления, тем больше он обретал независимости от чужих мнений. Алексей Михайлович стал монархом, который начал свое правление с репрессии людей, которые могли ограничить его влась, или принять решение за него. Ярким примером стало отсранение боярина Морозова. Многие следующие Романовы также будут усиливать свою власть и укреплять монархию Петр 1 будет самым ярким примером. Он сумел уничтожитьпрактически все влияние церкви на политику страны. Стоит отметить, что власть Патриарха была соизмерима с властью Царя.
Объяснение:
Перемога національно-визвольних революцій
Через деякий час після проголошення Колумбійської федерації Болівар відновив наступ на іспанців (січень 1821 р.). Вигнавши їх до осені з країни, Болівар рушив свої війська на Кіто (нині – Еквадор). До травня 1822 іспанці були витіснені і звідти. Територія Кіто була приєднана до Колумбії.

Перемога латиноамериканського флоту в битві з іспанцями біля берегів Венесуели. Червень 1823 р.
Свій успіх, досягнутий в Чилі, розвивав і Сан-Мартін. У серпні 1821 р. він направив військову експедицію в Перу на куплених у Англії кораблях. Іспанці в паніці відступали, а багато солдатів-латиноамериканців переходили на бік патріотів. Незабаром іспанці майже без боїв були відтіснені в гірські райони Анд. Для їх остаточного розгрому Сан-Мартін на зустрічі з Боліваром (липень 1822 р.) попросив до йому військами. Але Болівар погодився надіслати лише невеликий загін. При всіх своїх заслуги він був дуже честолюбною людиною і не бажав ділити з ким би то не було лаври визволителя.
Мабуть, Болівар висловив цю думку І Сан-Мартіну (про зміст їх бесід, що проходили наодинці, відомо мало). В усякому разі, незабаром після згаданої зустрічі Сан-Мартін відмовився від своїх постів полководця і правителя Перу і поїхав в Європу. Там він і помер у повному забутті через майже 30 років. А з іншим латиноамериканським лідером – Мірандою, за згодою Болівара, обійшлися ще цинічніше. Коли в 1812 р. Міранда був розбитий іспанцями, його заарештували (нібито за «боягузтво і зраду»), а потім... передали іспанцям! Старий Міранда був відвезений до Іспанії, де незабаром помер у в'язниці.