Первобытная (родовая) О. характеризуется коллективным трудом и потреблением, более поздняя форма - соседская (территориальная, сельская) О. сочетает индивидуальное и общинное владение, характерна для докапиталистических обществ. О. обладала полным или частичным самоуправлением. В России О. была замкнутой сословной единицей, используемой как аппарат для сбора податей (после крестьянской реформы 1861 - собственником земли) . В ходе столыпинской аграрной реформы общинное землевладение заменялось частным крестьянским. О. назывались также другие социальные общности: религиозные, профессиональные, земляческие. Слово «община» позднего происхождения. Оно возникло путем точного перевода аналогичных иностранных понятий. Русские же крестьяне говорили «мир» или «общество» . Основы существования общины (во всех ее разнообразных видах — вервь, задруга, печище и др. ) лежали в «самом духе народа, в складе русского ума, который не любит и не понимает жизни вне общины и даже в своей кровной семье хочет видеть общину, товарищество» , — писал видный исследователь русской общины И. Н. Миклашевский. Народное сознание выработало бесчисленное количество пословиц, так или иначе связанных с общиной (миром) , которые отражали господствующее значение ее в жизни и судьбах народа. «Никакой мирянин от мира не прочь, от мира прочь не мирянин» , «Миром все снесем» , «Мирская слава сильна» , «Мир, община столбом стоит» , «Мира не перетянешь, мир за себя постоит» , «На мир и суда нет» , «На мир ничего не сменяют» , «В миру виноватого нет» , «Дружно — не грузно, а врозь — хоть брось» .
Вивчаючи історію стародавнього світу, ти дізнаєшся про появу перших людей на планеті. Зрозумієш, як жили твої предки у часи звірів-велетнів. Відкриєш для себе секрети давніх єгиптян та їхніх пірамід, які людство вважає одним із чудес світу. Перед тобою постануть могутні перси, греки та римляни. Також ти дізнаєшся про давніх слов’ян, які є пращурами сучасних українців.
Людство вже давно документує історичні події. Ще первісні племена малювали на стінах печер цілі картини про те, як вони полювали, яких звичаїв та обрядів дотримувалися та як уявляли богів. З винайденням писемності, різні народи змогли передавати інформаціюпро себе вже більш детально. Нині кожна країна пишається своїми літописами. Оскільки саме в літописах відображено життя цілих поколінь того чи іншого суспільства.
Однак усі відомості, які залишили після себе жителі минувшини, не завжди зрозумілі сучасним людям. Це пов’язано з тим, що колись існували інші мови, інші звичаї та інш зберігання інформації. Зрозуміти давні мови, віднайти рештки життєдіяльності давніх людей і пояснити це все можуть історики. Наука, яку вони вивчають, називається історією.
