Преображенський собор у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в України для звучання голосу; акустичні характеристики зали - вражаючі і неперевершені.
Після смерті Володимира Святославича, в 1015 році почалися часи князівських чвар та ворожих нападів. Мир настав тільки після того, як Ярослав Володимирович та Мстислав Володимирович поділили між собою землі. У перші десятиліття князювання Ярослава великого будівництва у Києві не проводилося. На противагу цьому в Чернігові, який був центром князівства у якому правиви Мстислав починається спорудження князівського центру. Дослідники припускають, що князь багато в чому наслідував свого батька Володимира. Ще будучи князем у Тмуторокані, 1022. Мстилав побудував Богородичну церкву, можливо взявши за взірець Богородичну Десятинну церкву в Києві. Під час Тмутороканської експедиції 1952 р. Борис Рибаков дослідив залишки кам’яної церкви, яка за своїми технічними та архітектурими харктеритиками була дуже схожа на Десятинну церкву в Києві. Таким чином, можна припустити, що це і була та сама Богородична церва, адже інших кам’яних споруд знайдено не було.
У 1035 Мстислав Володимирович починає будівництво Преображенського собору. Про його спорудження можна дізнатися з рядків літопису, що описує під 1036 роком смерть Мстислава: ,,Мстислав пішов на полювання. Розхворівся і помер. І поклали його в церкві у святому адже він сам його заложив і за його часу були стіни його возведені на висоту вершника, який сидів на коні з піднятою рукою’’.
За припущенням дослідників Тіло Мистислава було поховане у склепі, який розташовувався у лівій прибудові Собору. Будівництво собору було завершене сином Ярослава Мудрого Святославом, який після смерті Мстислава очолив Чернігівське князівство. Під час татаромонгольської навали собор зазнав руйнувань, зокрема було частково зруйновано склепіння та знищено бан Преображенський собор стояв у центрі палацових будов княжого «стольного града» і був також усипальницею князів.
Императорское Вольное экономическое общество — старейшая экономическая общественная организация России, одно из старейших общественных объединений в Европе — было создано в 1765 году указом императрицы Екатерины II. Общество было учреждено в качестве организации не зависимой от правительства, поэтому его и назвали «вольным». Привилегированное положение ВЭО и права ему данные, подтверждались каждым из преемников Екатерины II при вступлении их на престол. Многие начинания Общества получали финансовую поддержку из государственной казны. При создании Общества была реализована традиционная русская идея первичности интересов страны, при этом открыто и фундаментально декларировалось, что основой развития России должна стать хозяйственная деятельность и ее эффективность. В Уставе 1765 года указывалось, что цель Общества состоит в том, чтобы заботиться «О приращении в государстве народного благополучия», для чего необходимо «стараться приводить экономию в лучшее состояние». Задачи, методы работы, устав ВЭО были разработаны М.В. Ломоносовым в «Мнении об учреждении государственной коллегии (сельского) земского домостроительства» (1763). Организатором ВЭО был общественный деятель и ученый А.А. Нартов. В его работе принимали участие помещики, промышленники, купцы, крестьяне, русская и иностранная интеллигенция, общественные и государственные деятели. Царствовавшая в то время Елизавета Петровна не обратила должного внимания на инициативу М.В. Ломоносова и уже Екатерина II воплощает эту идею в жизнь. Свою научную деятельность Общество начало с конкурса на тему "Какое право на землю должен иметь землевладелец для пользы общественной". В конкурсе участвовали 160 специалистов из многих стран мира. Общество имело большие заслуги перед российским государством. Оно стало инициатором отмены крепостного права, введения всеобщего начального образования, родоначальником российской статистики, распространения в стране новых сортов сельскохо-зяйственных культур и в т.ч. картофеля, становления отечественной сыроваренной промышленности и много другого. Общество издавало «Труды» Вольного экономического общества , на страницах которого печатались проекты «улучшения» сельского хозяйства, поднятия производительных сил промышленных предприятий и др. Вольное экономическое общество выпустило 280 томов «Трудов», издавало еще 9 других специальных периодических изданий, бесплатно распространило по России миллионы экземпляров книг и брошюр, в том числе — 126 изданий своего Комитета грамотности. Были изданы четыре тома "Трудов экспедиций, снаряженных императорским Вольным экономическим обществом и Русским географическим обществом для исследования хлебной торговли и производительности в России". В библиотеке Общества было собрано около 200 000 книг, уникальная коллекция земских изданий (свыше 40 000 книг и брошюр). В работе Общества принимали участие такие крупные ученые и общественные деятели России, как А.М. Бутлеров, Н.В. Верещагин, Г.Р. Державин, В.В. Докучаев, В.Г. Короленко, И.Ф. Крузенштерн, Д.И. Менделеев, А.Н. Синявин, П.П. Семенов-Тяньшанский, А.Строганов, Л.Н. Толстой, А. и Л. Эйлеры и многие другие. Во время I Мировой войны, когда понадобилось мобилизовать резервы государства, в Обществе была создана Особая комиссия для нужд войны. Знаменитый Военторг в г. Москве был создан ВЭО за счет собственных средств для того, чтобы дешевле продавать товары всем офицерам, участвовавшим в военных действиях. Мировая война, последующие революционные потрясения в России существенно отразились на работе Общества и после февральской революции 1917 года первая общественная организация российских экономистов практически перестала существовать.
Преображенський собор у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в України для звучання голосу; акустичні характеристики зали - вражаючі і неперевершені.
Після смерті Володимира Святославича, в 1015 році почалися часи князівських чвар та ворожих нападів. Мир настав тільки після того, як Ярослав Володимирович та Мстислав Володимирович поділили між собою землі. У перші десятиліття князювання Ярослава великого будівництва у Києві не проводилося. На противагу цьому в Чернігові, який був центром князівства у якому правиви Мстислав починається спорудження князівського центру. Дослідники припускають, що князь багато в чому наслідував свого батька Володимира. Ще будучи князем у Тмуторокані, 1022. Мстилав побудував Богородичну церкву, можливо взявши за взірець Богородичну Десятинну церкву в Києві. Під час Тмутороканської експедиції 1952 р. Борис Рибаков дослідив залишки кам’яної церкви, яка за своїми технічними та архітектурими харктеритиками була дуже схожа на Десятинну церкву в Києві. Таким чином, можна припустити, що це і була та сама Богородична церва, адже інших кам’яних споруд знайдено не було.
У 1035 Мстислав Володимирович починає будівництво Преображенського собору. Про його спорудження можна дізнатися з рядків літопису, що описує під 1036 роком смерть Мстислава: ,,Мстислав пішов на полювання. Розхворівся і помер. І поклали його в церкві у святому адже він сам його заложив і за його часу були стіни його возведені на висоту вершника, який сидів на коні з піднятою рукою’’.
За припущенням дослідників Тіло Мистислава було поховане у склепі, який розташовувався у лівій прибудові Собору. Будівництво собору було завершене сином Ярослава Мудрого Святославом, який після смерті Мстислава очолив Чернігівське князівство. Під час татаромонгольської навали собор зазнав руйнувань, зокрема було частково зруйновано склепіння та знищено бан Преображенський собор стояв у центрі палацових будов княжого «стольного града» і був також усипальницею князів.