ОCоціально-економічні та політичні процеси XVI ст. визначили зміну форми правління Російської держави: в середині XVI ст. почала формуватися станово-представницька монархія, особ-ливістю якої було залучення царською владою для розв'язання важливих питань представників не лише панівних станів (бояр, духовенства, дворян), а й верхівки міського населення. Царська влада змушена була звертатися за до до міської знаті, насамперед до купців і багатих ремісників. При цьому головною опорою царя і надалі залишалося дворянство.
Наявність у системі вищих органів влади Боярської думи також була особливістю станово-представницької монархії Росії, що відрізняла її від західних країн. Специфічна риса станово-пред-ставницької монархії в Росії — перетворення Російської держави в багатонаціональну. Створення станово-представницької монархії виявилося передусім у скликанні Земських соборів, в яких брали участь представники різних суспільних верств Російської держави — боярства, вищого духовенства, дворянства, виборних від міст, купецтва, стрільців та ін.
У станово-предстваницьких установах брали участь не лише представники нової феодальної знаті (середні та дрібні феодали, дворяни) і городяни, а й стара аристократія . До складу Земського собору входила і Боярська дума. Царська влада не могла правити без її підтримки, і причина цього полягала як у сильній економічній і політичній позиції боярської знаті, так і в поступовій консолідації (об'єднанні) всіх груп феодалів у єдиний стан з однаковими інтересами.
Станово-представницька монархія проіснувала в Росії до другої половини XVII ст., а потім відбувалося поступове становлення абсолютної монархії — нової форми правління панівної верстви дворян.бъяснение:
3 декабря 1564 года длиннющий воз с семьей, казной, охраной, приближенными, всеми вещами, иконами, святынями и библиотекой выехал из ворот Кремля. Царь оставлял изумленную и ничего не понявшую столицу. Через месяц из Александровской слободы, где он остановился, в Москву были отправлены два послания, в которых царь отрекался от престола в пользу сына Ивана, обвинял бояр, воевод, церковных и посадских людей в измене, казнокрадстве и предательстве государя и страны. Там же Иван писал, что на простой народ гнева и опалы не держит. Стрела попала в цель: народ потребовал у бояр вернуть царя на престол, и делегация отправилась в Слободу. Там знать увидела изменившегося царя: вместо здорового и красивого 35-летнего мужчины перед ними предстал сгорбленный старик с поседевшей и поредевшей бородой. Великий артист был! Царь потребовал у бояр и церковных иерархов дарования ему особых полномочий, а именно: суда и наказания изменников по его усмотрению, разделения страны на земщину (боярские владения) и опричнину (от слова "кроме"; владения царя и его приближенных), установления на второй части особого управления со своими приказами, Думой, казной и т.д., создания опричного войска из 1000 человек и оплаты из боярских сумм переезда и содержания царя Ивана за два месяца. Так появилась опричнина.
ОCоціально-економічні та політичні процеси XVI ст. визначили зміну форми правління Російської держави: в середині XVI ст. почала формуватися станово-представницька монархія, особ-ливістю якої було залучення царською владою для розв'язання важливих питань представників не лише панівних станів (бояр, духовенства, дворян), а й верхівки міського населення. Царська влада змушена була звертатися за до до міської знаті, насамперед до купців і багатих ремісників. При цьому головною опорою царя і надалі залишалося дворянство.
Наявність у системі вищих органів влади Боярської думи також була особливістю станово-представницької монархії Росії, що відрізняла її від західних країн. Специфічна риса станово-пред-ставницької монархії в Росії — перетворення Російської держави в багатонаціональну. Створення станово-представницької монархії виявилося передусім у скликанні Земських соборів, в яких брали участь представники різних суспільних верств Російської держави — боярства, вищого духовенства, дворянства, виборних від міст, купецтва, стрільців та ін.
У станово-предстваницьких установах брали участь не лише представники нової феодальної знаті (середні та дрібні феодали, дворяни) і городяни, а й стара аристократія . До складу Земського собору входила і Боярська дума. Царська влада не могла правити без її підтримки, і причина цього полягала як у сильній економічній і політичній позиції боярської знаті, так і в поступовій консолідації (об'єднанні) всіх груп феодалів у єдиний стан з однаковими інтересами.
Станово-представницька монархія проіснувала в Росії до другої половини XVII ст., а потім відбувалося поступове становлення абсолютної монархії — нової форми правління панівної верстви дворян.бъяснение: