Упродовж 10 років воюва за Галицький трон краківського князя Лешка I Білого Данило став князем у Володимир-Волинському. Заволодівши містом, князі почали вести самостійну політику. Головну роль відігравав Данило як старший, Василько став його помічником і союзником
Леонтій Войтович не відкидає можливості коронації Данила Романовича, яку міг здійснити імператор Фрідріх ІІ Гогенштауфен у Відні 1237 р.[7]
1238 — розбив лицарів Добжинського ордену в битві під Дорогочином і повернув собі порубіжні з Мазовією землі Берестейщини[8]. Того року підкорив Турово-Пінське князівство.
1239 (1240) р. — зайняв Київ, де не було князя, посадив там свого намісника — воєводу Дмитра.
У грудні 1240 року воєвода Дмитро очолив оборону Києва від орд хана Батия — місто відстояти не вдалося.
1241-го орди хана Батия рушили на Волинь та Галич. У цей час Данило не був на своїх землях — їздив в Угорщину з сином Левом сватати королівську доньку Констанцію. Коли отримав відмову, поїхав у Польщу, де залишався до відходу татар. Володіння його були спустошені; щоб урятувати хоча б щось, Дмитро переконав Батия йти на угрів.
Повернувшись до Галичини, Данило змушений був придушувати боярський заколот. Після цього його давній ворог Ростислав Михайлович кілька разів протягом 1241–1245 років нападав на Галицьку землю в союзі з руськими князями, або з поляками, або з військом свого тестя — угорського короля.
У 1240-х роках Данило на річці Угорці заснував місто Холм. Сюди, на західні кордони своєї держави, подалі від татар, він переніс свою столицю з Галича. На заклик Данила її заселили численні ремісники, будівничі, що тікали від татар, а також іноземці. Головною спорудою Холма стала велична й багато оздоблена церква Іоана Златоуста. Зводилися й інші храми: Кузьми та Дем'яна, пресвятої Богородиці.
17 серпня 1245 року в битві під Ярославом війська Данила та його брата Василька розбили полки чернігівського князя Ростислава, галицьких бояр, угорців і поляків, що завершило майже 40-річну боротьбу за владу над Галицько-Волинським князівством. Ця битва була однією з найбільших в історії Русі XIII століття.
- тяглые люди (в узком смысле) за землю отрабатывали в пользу феодала барщину (панщину);
- дворные люди служили при дворе феодала;
- промысловые крестьяне занимались в основном промыслами (охота, рыбная ловля);
- осадные крестьяне платили феодалу денежный оброк (чинш) в зависимости от величины земельного надела;
- куничники платили оброк (куницу) за аренду пустующего земельного надела.
- крестьяне-данники платили денежный или натуральный оброк (дань);
- дольники вносили дань натурой в виде четвёртой части (доли) урожая;
- бобыли, кутники, коморники, халупники — малоземельные и совсем безземельные крестьяне, которые были вынуждены зарабатывать себе на жизнь разного рода промыслами, ремеслом, наёмным трудом на чужой земле