Казань была основана как форпост на северных границах Волжской Булгарии.
Согласно официальной версии, принятой в настоящее время, город был основан не менее 1000 лет назад. Основаниями для такой датировки являются найденные во время раскопок на территории Казанского кремля чешская монета (датированная правлением св. Вацлава, предположительно, чеканки 929—930 годов) и ставшая самой ранней чешской монетой), остатки каменной кладки и деревянной городской ограды, предметы ремёсел и утвари (накладка венгерского типа, женские бусы и прочее), а также другие артефакты с менее явной датировкой. К изучению находок, имеющих отношение к возрасту Казани, были привлечены специалисты из 20 городов России и из 22 стран мира.[2][3]. В то же время, по данным Вадима Егорова, доктора исторических наук, заместителя директора Государственного исторического музея по научной работе, Казань возникла в 1370 году:
Уявлення про минуле відіграє щоразу важливіше значення в процесі дентифікації з власною етнічною і національною спільнотою, а також у взаємному сприйнятті поляків та українців. Цю тенденцію ми гаємо в Польщі від часу появи перших дискусій навколо єдвабного в 2001 року, а також дискусій при відзначенні шістдесятої pічниці Волинської трагедії у 20о3 році. Натомість, в Україні ці розмови більшою мірою 3'являються пiсля Помаранчевої революці 2004 року. Останні дослідження на цю тему показували, що в польській громадській думці уявлення про жоден інший народ не формувалися настільки під впливом конфліктних подій з новітньої історії, як це сталося у випадку з українцями (Trosгynski, 2016). Разом а тим, не схоже, що ідентичність сучас- них українція сильніше залежить від історі, як це можна побачити у поляків,-більшою мірою це все-таки ідентичність, що пов'язана з побудовою держави, яка мала 6 відпа- nідати очікуванням громадян. Тим не менше, обох країнах керівництаа держаа реалі зують політику національної пам'яті, скеровану на односторонню інтерпретацікю подій 20 століття, яка абудована на мартиролоаі і героїзації аласного народу. Такий підхід зміцнився після Евромайдану а Україні у 2014 року і nісля приходу до влади у Польщі роком пізніше партії «Право Справедливість». Так само засоби масової інформації в тому числі «нові», яких стирається межа міжаяторомічитачем-створюють образи минулаго в подібний б. Враховуючи сильну політизаціюірозширене використання медіальних образівупублічномужитті, академічним iсторикам а обох країнах дуже важко пробитися до громадського обговорення CBOIM професійними поглядами. Відтоді, як держави Центральноїі Східної Европи надають все більшу вагу історичній політиці, прикладом чаго е поява 1нститутів національної пам'яті (у Пальщі- у 2000 році, в Україні- в 2006 році), починає змінюнатися і роль самих історикiв. Частина а них більшою мірою ангажується в реалізацію партикулярних інтересів саоєї держави, ніж в реалізацію більш універсальної місії наукових досліджень. Дослідженню взаємозалежності між громадською думкою, істориками, осаітою, засобами масової інформацї, а також структурних подібностей і відмінностей між історичними культурами в Польщі й Україні присвячений дослідницыкий проект «сторичні культури в процесі змін
[tyt[yo[tpouyopyuopyuopopy[oyt[oyiu[ofyui u
Объяснение: