Атау салт-дәстүр, Наурыз мейрамы , халық, ұлыстың ұлы күні, мейрам
ілік салт-дәстүрдің наурыз мейрамының, халықтың, ұлыстың ұлы күнінің, мейрамының.
барыс салт-дәстүрге, наурыз мейрамына, халыққа, ұлыстың ұлы күніне, мейрамға
табыс: салт-дәстүрді, наурыз мейрамын, халықты, ұлыстың ұлы күнін, мейрамын
жатыс: салт-дәстүрде, наурыз мейрамында, халықта, ұлыстың ұлы күнінде, мейрамда
шығыс: салт-дәстүрден, наурыз мейрамынан, халықтан, ұлыстың ұлы күнінен, мейрамнан
көмектес: салт-дәстүрмен, наурыз мейрамымен, халықпен, ұлыстың ұлы күнімен, мейраммен.
Халқымыз салт-дәстүрді сақтаған. Наурыз мейрамын көптеген халықтар тойлайды. Наурыз мейрамына халық көп жиналды. Ұлыстың ұлы күні құтты болсын! Бұл мейрам баршамызға ортақ.
Арыстан мен тышқан.
Бұл ертек жақсылықтың жақсылықпен қайтарылатыны туралы. Арыстан демалып жатқанда тышқан оның құлағын кіріп кетеді. Ашуланған арыстан оны өлтіргісі келеді, сонда тышқан, менің саған бір көмегім тиер, мені босата көр,- дейді. Арыстан, ой сенен маған қандай көмек болушы еді, дегенмен, мені сөзіңмен күлдірдің, сол үшін босата салайын,- дейді. Көп ұзамай байғұс арыстан торға түсіп қалады, ол торды тышқан қиып, арыстанды босатады. Сонда арыстан өзінің асылық сөйлеп адасқанын біліп, тышқаннан кешірім сұрайды.
Объяснение:
Легенди – неодмінний атрибут будь-якого великого міста, і старовинний Київ не виключення.
Хто ж не чув, що на Лисій Горі збирались відьми, а мешканців Замку Ричарда лякали моторошні звуки. Але все це – перекази давнини глибокої… Місто живе, змінюється, в ньому народжуються нові казки. Наприклад, про покинуту лабораторію Київського інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського.
До цієї будівлі неможливо дістатись машиною. Сховалась вона на вкритому деревами пагорбі майже у самому серці міста. Пройти однією з майже зарослих стежок, перелізти кілька впавших дерев – і ви на місці.
Будівля виглядає трохи моторошно навіть зовні. Тому немає нічого дивного у тому, що про неї розповідають. Можна почути, що це – колишній центр модернізації людини. Що саме тут розробляли біологічну зброю. За іншою версією - вакцину від СНІДу. Це, доречі, ближче до правди – всі, хто був там, бачили ярлички на клітках для піддослідних тварин. Дати та написи: «холера», «гепатит», «рак», «СНІД»…
Прихильники всіх версій діяльності лабораторії схиляються до того, що в цьому місці трапилось щось страшне. Чому б ще люди покинули її, залишивши все на своїх місцях? Зникли, як екіпаж «Марії Селести», залишивши по собі не тільки меблі, але й препарати, шприці, документацію, перепустки, посуд, особисті речі…
«У лабораторії я вперше побувала у 2008 році, - згадує киянка Ірина, якій завжди цікаво було гуляти по покинутих домівках. – Пішли туди зі знайомим, який налякав, що у приміщеннях можуть бути віруси, якими заражали піддослідних тварин».
Багато років в цьому місці, де за дверями з попередженнями на зразок «Тварини інфіковані» на підлозі розкидані шприці, кияни – від бажаючих випити не на вулиці підлітків з сусідніх будинків до фотографів та поціновувачів «пост апокаліптичної естетики – шукали гострих відчуттів. І в одночас вірили, що нічого справді небезпечного у цьому місці бути не може. Бо хто ж його тоді залишив би напризволяще?..