Залив Кара-Богаз-Гол солон в основном за счет повышенного содержания глауберовой соли, или мирабилита. Химически это десятиводный сернокислый натрий (Na2SO4 × 10H2O). Глауберова соль растворима в воде при температуре выше 10°С. В зимние месяцы температура залива может опускаться ниже этой отметки (до 5°С), что приводит к выбросам на берег значительного количества этой соли, скапливающейся густой белой массой наподобие снега.
Эта особенность, кстати, легла в основу первой промышленной добычи сернокислого натрия на Кара-Богаз-Голе около 100 лет назад, в 1920–1930-х гг этот был очень простой. Зимой выброшенную на берег соль откидывали лопатами дальше от берега, чтобы весной ее не смыло обратно в залив. За сухое и жаркое туркменское лето соль освобождалась от частиц воды, ненужных в производстве и удорожающих транспортировку. Таким образом из десятиводного сернокислого натрия получался безводный сернокислый натрий, который далее нужно было просто погрузить на баржи.
Кристалі́чна ґра́тка — геометрично правильне розміщення атомів (йонів, молекул), властиве речовині, що перебуває в кристалічному стані. Просторові фігури (наприклад, паралелепіпеди) у вершинах яких розміщено атоми, називаються комірками кристалічної ґратки, регулярна нескінченна система геометричних точок (вузлів ґратки), що є ідеально періодичною в трьох вимірах простору; існує 14 основних типів просторових ґраток.
Найменша комірка кристалічної ґратки, зсувом якої можна відтворити весь кристал, називається примітивною коміркою.
У випадку простої ґратки, у якій всі атоми одного сорту, примітивна комірка містить один атом.
Основні параметри кристалічних ґраток[1]:
період або параметр ґратки дорівнює довжині ребра ґратки у напрямі головних осей кристалічної ґратки;
координаційне число (К) характеризує щільність пакування ґратки, визначає кількість найближчих і рівновіддалених атомів у певній кристалічній ґратці;
базис — це кількість атомів (іонів), що належать до однієї ґратки;
атомний радіус — це половина відстані між центрами найближчих атомів у кристалічній ґратці певної кристалічної системи;
коефіцієнт компактності — це відношення об'єму, що займають атоми (іони), до всього об'єму ґратки даного типу.
Розташування структурних елементів у кристалічних ґратках мінералів рідко відповідає цій класичній картині, яка характеризується послідовним розташуванням у ґратці атомів або йонів (так звані ідеальні кристали). На противагу ідеальним кристалам, для яких характерне правильне розташування і періодичність атомів або йонів, реальні кристали відрізняються рядом відхилень — дефектів кристалічної ґратки (дислокацій). Згідно з загальноприйнятою класифікацією, розрізняють такі дефекти кристалічної ґратки (мал.):
пустий вузол, створений внаслідок випадання з ідеальної ґратки атома або йона;
власний атом або йон ґратки, розташований між її вузлами;
чужорідний атом або йон, розташований між вузлами ґратки;
чужорідний атом, який заміщає власний атом ґратки;
йон у ґратці в нормальному стані, але з аномальним зарядом.
дефекти Френкеля
Дефекти кристалічних ґраток, що полягають у розміщенні певної кількості атомів чи йонів у міжвузлях, причому частина вузлів може залишитись незайнятою.
дефекти Шоткі
Дефекти кристалічних ґраток, що полягають у перенесенні певної кількості атомів чи йонів з вузлових позицій усередині кристала на його поверхню, частина вузлів відповідно залишається незайнятою.
Объяснение:
на 1 верю на второе не верю но 3 верю