Нобелівська премія з хімії (швед. Nobelpriset i kemi) — вища нагорода за наукові досягнення в області хімії, щорічно присуджується Шведською королівською академією наук в Стокгольмі. Кандидати в лауреати премії висуваються Нобелівським комітетом з хімії. Премія є однією з п'яти заснованих згідно із заповітом шведського хіміка Альфреда Нобеля (пом. в 1896 році) від 1895 року, що присуджуються за видатні досягнення в хімії, фізиці, літературі, фізіології та медицини та за внесок у встановлення миру.[1]
Перша Нобелівська премія з хімії була присуджена в 1901 році Якобу Вант-Гоффу з Нідерландів. Кожен лауреат отримує медаль, диплом та грошову винагороду, сума якої змінюється протягом років. Нагорода присуджуються в Стокгольмі на щорічній церемонії 10 грудня — в річницю смерті Нобеля.
1) кристаллическая решетка, где соблюдается дальний и ближний порядок расположения частиц;
2) точка плавления и кипения вещества
3) анизотропия свойств (проявление механических свойсв (светорассеяние например) в разных направлениях по-разному)
4) высокие температуры плавления из-за наличия кристаллической решетки
5) хрупкость
У аморфных есть
1) только ближний порядок расположения частиц (кристаллическая решетка отсутсвует
2) интервал плавления (отсутствует точка плавления)
3) лишняя внутренняя энергия (поэтому пластмассы со временем стареют, кристаллизуются
4) изотропия свойств
3) текучесть, пластичность