Відповідь:
Через малу поширеність в природі переважно використовують синтезований карбід Силіцію. Уперше широкомасштабне виробництво SiC почав Едвард Гудріч Ачесон в 1890 році. Ачесон намагався виготовити штучні алмази нагріванням з суміші глини (силікату алюмінію) і порошкоподібного коксу (вуглецю) в залізній мисці. Блакитні кристали, які утворилися при цьому він назвав карборундумом , вважаючи, що це нова сполука вуглецю і алюмінію, схожа на корунд. Ачесон запатентував іб одержання порошку карбіду Силіцію 28 лютого 1893. Цілком можливо, що він назвав матеріал "карборунд" за аналогією з корундом, який є ще однією дуже твердою речовиною (твердість ів за шкалою Мооса).
Найпростішим виробництва є спікання кремнезему з вугле-цем в графітовій електропечі Ачесона при високій температурі 1600-25000 С [1]:
SiO2+3C 1600-2500˚C SiC + 2CO, (1.1)
Пояснення:
2% (H)
30% (N)
68% (O2)
Объяснение:
Mr (H) + Mr (N) + Mr (O2) = Mr (HNO2)
1 + 14 + 32 = 47 грамм (HNO2)
47 грамм = 100%
1 грамм = х%
Находим х через пропорцию:
х = 1 × 100/47
х = 2% (H)
47 грамм = 100%
14 грамм = х%
Находим х через пропорцию:
х = 14 × 100/47
х = 30% (N)
100% - 30 (N) - 2% (H) = 68% (O2)