1. Достраиваем вторую цепь данного фрагмента молекулы ДНК, пользуясь правилом комплементарности: Т-Т-Ц-А-Г-А-Т-Г-Ц-А-Т-А.
2. Определяем длину данного фрагмента ДНК: 12х0,34=4,08 нм.
3. Рассчитываем процентное содержание нуклеотидов в этом фрагменте ДНК.
24 нуклеотида – 100%
8А – х%, отсюда х=33,3%(А);
т.к. по правилу Чаргаффа А=Т, значит содержание Т=33,3%;
24 нуклеотида – 100%
4Г – х%, отсюда х=16,7%(Г);
т.к. по правилу Чаргаффа Г=Ц, значит содержание Ц=16,6%.
ответ: Т-Т-Ц-А-Г-А-Т-Г-Ц-А-Т-А; 4,08 нм; А=Т=33, 3%; Г=Ц=16,7%
CaO - основный оксид
CaO + H2O --> Ca(OH)2
SO2 - кислотный оксид
SO2 + H2O --> H2SO3
PbO - амфотерный оксид
С водой непосредственно не реагирует
CS2 + 3O2= CO2 + 2SO2
2Na + 2HCl =2NaCl + H2
2Mg + O2 = 2MgO
Cr2O3 + 3H2 =2Cr + 3H2O
"3)Определить массу Mg(OH)2, образующегося при взаимодействии магния с водой, если при этом образовалось 5,6 л водорода. "
Mg + 2H2O --> Mg(OH)2 + H2
5,6 л - это 0,25 моль водорода.
По уравнению реакции, количество образующегося гидроксида магния равно количеству водорода, т.е. 0,25 моль.
Молярная масса этого гидроксида равна 58,3 г/моль.
Значит, масса Mg(OH)2, количество которого 0,25 моль, будет равна 58,3*0,25 = 14,575 г
Объяснение:
алгебраїчна сума ступенів окиснення всіх атомів у молекулі має дорівнювати нулю, у багатоатомних йонах сума ступенів окиснення всіх атомів дорівнює заряду йона.
для одноатомних йонів ступінь окиснення дорівнює заряду йона.
ступінь окиснення елементів у простих речовинах дорівнює нулю (за винятком озону).
ступінь окиснення лужних металів дорівнює +1 (за винятком простих речовин і алкалідів);
ступінь окиснення гідрогену дорівнює +1 (в більшості сполук) або −1 (в гідридах), 0 в молекулі Н2;
Флуор в усіх сполуках має ступінь окиснення −1 (за винятком F2);
ступінь окиснення Оксигену в сполуках, як правило, дорівнює −2. Виняток становлять флуориди Оксигену (+2), сполуки діоксигеніл-іона О
+
2
(+1/2), кисень О2 (0), пероксиди (−1), супероксиди (−1/2) та неорганічні озоніди (−1/3).
Просторова будова BeF2
Часто ступінь окиснення не збігається із числом утворюваних зв'язків. Зокрема, для атома Берилію у молекулі BeF2 ступінь окиснення є рівним +2, тоді як його молекула є полімерною. Також варто пам'ятати, що фактичний заряд на атомі може не відповідати ступеню окиснення цього атома. Так, у амоній-іоні атом Нітрогену має заряд +1, проте ступінь окиснення −3.
На письмі ступінь окиснення зазначається над символом елемента або вгорі праворуч від нього:
{\displaystyle \mathrm {{\overset {+1}{K}}{\overset {+7}{Mn}}{\overset {-2}{O_{4 }{\displaystyle \mathrm {{\overset {+1}{K}}{\overset {+7}{Mn}}{\overset {-2}{O_{4 } або {\displaystyle \mathrm {H_{2}^{+}O^{-2}} }{\displaystyle \mathrm {H_{2}^{+}O^{-2}} }
Коли в тексті (не у формулі) необхідно позначити ступінь окиснення елемента, його записують одразу після символу або назви елемента без пробілів у круглих дужках. Наприклад: Оксиген(−2), О(−2), Ферум(+3), Fe(+3) чи залізо(0), Fe(0).
Винятки Редагувати
Ступінь окиснення Сірки у складі піриту (персульфіду Заліза (ІІ)) FeS2 дорівнює (−1) (група S
2−
2
є аналогом пероксидної групи O
2−
2
)
У складі складних оксидів атоми одного і того ж елемента можуть мати різні ступені окиснення. Наприклад: у магнетиті (фераті (ІІІ) Заліза (ІІ)) Fe3O4 Залізо має ступені окиснення +2 і +3). При розв'язанні завдань, для яких має значення ступінь окиснення, формулу магнетиту слід записувати так: Fe+2(Fe+3O2)2 (представлення у вигляді солі) або FeO·Fe2O3 (представлення у вигляді складного оксиду). Іншими поширеними прикладами складних оксидів є сурик Pb3O4 (2PbO·PbO2) та манганцева шпінель Mn3O4 (Mn+2(Mn+3O2)2 або MnO·Mn2O3).