Характеристику елемента складають за планом:
1. Порядковий номер, хімічний символ і назва хімічного елемента.
2. Номер періоду, підгрупа і група, у яких розташовано хімічний елемент.
3. Відносна атомна маса.
4. Склад атома (кількість протонів і нейтронів у ядрі атома), кількість електронів.
5. Електронна формула атома. Кількість завершених енергетичних рівнів. Кількість валентних електронів.
6. Тип хімічного елемента за будовою зовнішнього енергетичного рівня (s-, p-, d-, f-елемент).
7. Тип хімічного елемента за хімічним характером простої речовини (металічний чи неметалічний елемент).
8. Максимальне і мінімальне значення валентності.
За місцем у періодичній системі можна охарактеризувати будь-який хімічний елемент.
Складемо характеристику металічного елемента на прикладі Магнію.
1. Хімічний символ Магнію Mg. Порядковий номер 12.
2. Магній міститься у 3 періоді, головній підгрупі ІІ групи періодичної системи.
3. Відносна атомна маса Магнію Ar(Mg) = 24,305.
4. Ядро атома Магнію містить 12 протонів (Пригадайте, що число протонів в ядрі атома дорівнює порядковому номеру елемента в періодичній системі).
Объяснение:
Локалізована — орбіталь, яка описує окремий зв'язок чи неподілену електронну пару атома. Має цілу заселеність, але не характеризується точним значенням енергії й не підкоряється симетрії молекули. Із орбіталей такого типу будується багатоелектронна хвильова функція в методі валентних зв'язків.
Гібридна — локалізована атомна орбіталь. Локалізація призводить до більш вираженої просторової орієнтації.
Натуральна — орбіталь, яка є власним вектором матриці електронної густини. В однодетермінантних методах (як-от метод Гартрі-Фока) збігається з канонічною. В загальному випадку має нецілу заселеність і не характеризується значенням енергії. Натуральні орбіталі зв'язку є окремим випадком таких.
Антисиметрична орбіталь — орбіталь, фаза якої при відбиванні у відповідній площині симетрії міняє знак, тобто її додатні і від'ємні дольки взаємно міняються місцями.
Вироджена орбіталь — одна з набору орбіталей з однаковою енергією. Таке виродження може порушуватися зовнішнім електричним або магнітним полем. Будь-яка лінійна комбінація функцій, що відповідають наборові таких орбіталей, є еквівалентним представленням цього набору.