Натрій і Калій є елементами головної підгрупи І групи періодичної системи хімічних елементів Д. І. Менделєєва. На зовнішньому енергетичному рівні атомів цих елементів знаходиться 1 неспарений s-електрон. Намагаючись завершити зовнішній енергетичний рівень, атоми цих елементів енергійно віддають один електрон та проявляють властивості активних відновників. У своїх сполуках ці елементи є одновалентними. Отже, Натрій і Калій — типові представники лужних металічних елементів.
У природі лужні елементи трапляються лише у вигляді солей. Найважливішими мінералами Натрію є кам’яна сіль або галіт NaCl, чилійська селітра NaNO3, глауберова сіль або мірабіліт Na2SO4 · 10H2O. Велика кількість солей Натрію кристалізується при випаровуванні морської води. Масова частка Натрію у земній корі становить 2,6 %. Калій, як і Натрій, є досить розповсюдженим хімічним елементом. Масова частка Калію в земній корі — 2,5%. Природні солі Калію — сильвін KCl, сильвініт КCl · NaCl, карналіт КCl · MgCl2 · 6H2O. Калій входить до складу польових шпатів і слюди.
Катіони Натрію і Калію відіграють важливу роль у життєдіяльності живих організмів. Натрій міститься в кістковій тканині, крові, мозку, легенях, рідині ока, спинномозковій рідині. Катіони Натрію беруть участь у підтримці осмотичного тиску та кислотно-лужної рівноваги, у проведенні нервових імпульсів. Калій міститься у кістковій тканині, м’язах, крові, мозку, серці, нирках. Катіони Калію беруть участь у проведенні біоелектричних потенціалів у нервах і м’язах, у регуляції скорочень серця й інших м’язів, підтримують осмотичний тиск у клітинах, активують деякі ферменти.
За фізичними властивостями натрій і калій є типовими металами. Вони мають сріблясто-білий колір, високу електропровідність й теплопровідність. Відрізняються вони тим, що є досить пластичними, м’якими (їх легко різати ножем), легкими (плавають на поверхні води) і легкоплавкими. Свіжі зрізи натрію і калію блищать. Ці метали дуже активні, тому їх зберігають під шаром гасу, або в запаяних ампулах.
Натрій і калій мають високу хімічну активність і є сильними відновниками. На повітрі натрій і калій легко окиснюються. Продуктами реакції є відповідні оксиди та пероксиди цих елементів:
4Na + O2 = 2Na2O
2Na + O2 = Na2O2
4K + O2 = 2K2O K +O2 = KO2.
Натрій і калій активно реагують із галогенами з виділенням світла. При взаємодії натрію з хлором утворюється натрій хлорид:
2Na + Сl2 = 2NaСl.
Продуктами реакцій натрію і калію з сіркою є сульфіди цих елементів, наприклад:
2K + S = K2S.
При взаємодії натрію і калію з водою утворюється відповідний луг і газуватий водень.
Натрій реагує з водою досить активно:
2Na + 2H2O = 2NaOH +H2↑.
Реакція калію з водою відбувається ще активніше з можливим самозайманням водню:
2K + 2H2O = 2KOH +H2.
Натрій і калій добувають електролізом розплавів хлоридів і гідроксидів цих елементів. Вперше натрій і калій були отримані у 1807 році англійським ученим Гемфрі Деві.
Натрій використовують як наповнювач газорозрядних ламп. У металургії натрієм відновлюють деякі рідкісні метали: титан, цирконій, тантал. Калій використовують у фотоелементах. Натрій, калій та їхні сплави застосовують як теплоносії в ядерних енергетичних установках. Калій є важливими елементом для розвитку рослин, і вноситься в ґрунт у вигляді калійних добрив.
Выпадающий осадок, как правило, загрязнен посторонними примесями.
Соосаждение – выпадение в осадок вместе с осаждаемым соединением каких-либо посторонних веществ, которые в условиях проведения анализа являются растворимыми и применяемым реагентом не осаждаются.
Соосаждение следует отличать от совместного осаждения, когда одним реагентом из раствора одновременно осаждается два или несколько веществ. Например, если в растворе присутствуют ионы кальция и бария, при действии карбоната в осадок выпадают два вещества:
Ba2+ + СО32– = ВаСО3 (ПР = 8·10–9)
Ca2+ + СО32– = СаСО3 (ПР = 5·10–9)
Соосаждение обусловлено адсорбцией, окклюзией и изоморфизмом.
Адсорбция – это поглощение примесей из раствора поверхностью осадка. Причиной адсорбции является некомпенсированность заряда на поверхности частиц осадка, в результате образуется силовое поле, к которому притягиваются ионы, из растворе.
Величина адсорбции зависит от ряда факторов:
1. Величина поверхности адсорбента – чем больше поверхность осадка, тем выше адсорбция. Адсорбция наиболее характерна для мелкокристаллических и аморфных осадков.
2. Концентрация растворенных веществ – чем она больше, тем выше адсорбция.
3. Температура. Адсорбция – экзотермический процесс, поэтому в соответствии с принципом Ле Шателье при увеличении температуры адсорбция уменьшается.
Объяснение:
1 это 30% но (не точно)
Объяснение:
2 это точно магний (это точно)