- хімічні сполуки, що містять амонію іони. До А. с. належать гідроксид амонію і солі амонію (NH4C1, NH4NО3 тощо). Гідроксид амонію утворюється при розчиненні аміаку у воді, проявляє властивості слабкої основи внаслідок дисоціації. Більшість солей амонію розчинні у воді, дисоціюють у водних розчинах, гідролізуються. При нагріванні солі амонію розкладаються. Гідроліз і термічний розклад їх залежать від природи аніону. Напр., солі типу NH4C1, (NH4)2 SО4 розкладаються за схемою:
NH4C1 = NH3 + HCl. Якщо солі містять аніон-окислювач, при термічному розкладі відбувається окислювально-відновний процес:
NH4NО3 = N2О + 2N2О; (NH4)2 Cr2О7 = N2 + 4N2О + Cr2О3.
Солі амонію мають широке застосування. Так, хлорид амонію NH4C1 використовують у сухих батареях і як флюс для паяння та зварювання металів, а також як складову частину димоутворюючих сумішей. Сульфат (NH4)2SО4 і особливо нітрат NH4NО3
застосовують як азотні добрива; нітрат амонію в суміші з органічними речовинами та відновниками - як вибухові суміші. Гідрокарбонат амонію NH4HCО3 використовують у кондитерському виробництві.
Электроотрицательность
Объяснение:
Это атома, связанного с другим атомом, притягивать к себе связующее электронное облако, вызывая тем самым поляризацию ковалентной связи.
Электроотрицаиельность—атома условная величина, характеризующая атома в молекуле приобретать отрицательный заряд (притягивать электроны). Зная электроотрицательность, можно определить полярность ковалентной связи, вычислить эффективные заряды атомов и др...
————
фундаментальное химическое свойство атома, количественная характеристика атома в молекуле притягивать к себе общие электронные пары.
Первая и широко известная шкала относительных атомных электроотрицательностей Полинга охватывает значения от 0,7 для атомов цезия до 4,0 для атомов фтора. Фтор — наиболее электроотрицательный элемент, за ним следует кислород (3,5) и далее азот и хлор (3,0). Активные щелочные и щёлочноземельные металлы имеют наименьшие значения электроотрицательности, лежащие в интервале 0,7—1,2, а галогены — наибольшие значения, находящиеся в интервале 4,0—2,5. Электроотрицательность типичных неметаллов находится в середине общего интервала значений и, как правило, близка к 2 или немного больше 2. Электроотрицательность водорода принята равной 2,1. Для большинства переходных металлов значения электроотрицательности лежат в интервале 1,5—2,0. Близки к 2,0 значения электроотрицательностей тяжёлых элементов главных подгрупп. Существует также несколько других шкал электроотрицательности, в основу которых положены разные свойства веществ. Но относительное расположение элементов в них примерно одинаково.
