1)кислоты реагируют с нерастворимыми основаниями с образованием соли и воды
2HCl+Mg(OH)2=MgCI2+2H2O
2) кислоты реагируют с солями с образованием другой соли и другой более летучей кислоты.
HCl+K2SO4=не идет,т.к. образуются растворимая кислота и растворимая соль
HCl+BaCO3=BaCI2+CO2↑ +H2O (H2CO3<==>CO2+H2O)
HCl+NaCl=не идет
3)
HCl+N2O5=не идет,т.к. кислоты не взаимодействуют с кислотными оксидами
4)кислоты взаимодействуют с основными оксидами
2HCl+CaO=CaCI2+H2O
5) кислоты взаимодействуют с металлами стоящими в ряду напряжения металлов до водорода
HCl+Hg=не идет,т.к. Hg стоит после водорода
2HCl+Ba=BaCI2+H2↑
Объяснение:
Відповідь:
Через малу поширеність в природі переважно використовують синтезований карбід Силіцію. Уперше широкомасштабне виробництво SiC почав Едвард Гудріч Ачесон в 1890 році. Ачесон намагався виготовити штучні алмази нагріванням з суміші глини (силікату алюмінію) і порошкоподібного коксу (вуглецю) в залізній мисці. Блакитні кристали, які утворилися при цьому він назвав карборундумом , вважаючи, що це нова сполука вуглецю і алюмінію, схожа на корунд. Ачесон запатентував іб одержання порошку карбіду Силіцію 28 лютого 1893. Цілком можливо, що він назвав матеріал "карборунд" за аналогією з корундом, який є ще однією дуже твердою речовиною (твердість ів за шкалою Мооса).
Найпростішим виробництва є спікання кремнезему з вугле-цем в графітовій електропечі Ачесона при високій температурі 1600-25000 С [1]:
SiO2+3C 1600-2500˚C SiC + 2CO, (1.1)
Пояснення:
Найдем массу кислоты в первом растворе:
ω = m(в-ва) х 100% / m( р-ра)
m(в-ва) = ω х m( р-ра) / 100%
m1( HCl) = 40% х 80 г /100% = 32 г
Так же найдем массу кислоты во втором растворе:
m2(HCl) = 160 г х 10% / 100% = 16 г
Получившийся расствор имеет массу 80 + 160 = 240 г, а кислоты в этом растворе 48 г, поэтому массовая доля кислоты в новом растворе:
ω = m(в-ва) х 100% / m( р-ра)
ω3(HCl) = 48 г х 100%/ 240 г = 20 %