Хімія 7 клас Алієв Алім
визначити молекуляні маси та масові часткиелементів (Нітрогену та Оксигену) в окидах:
нітроген (І) оксид = N2O
Mr(N2O) = 2Ar (N)+ Ar(O)=14*2+16 =44
w(N) = 14*2/44*100
w(N) = 64%, w(O) = 100-64=36%
нітроген (ІІ) оксид = NO
Mr(NO) = Ar (N)+ Ar(O)=14+16 =30
W(N)= 14/30*100%
(w)N = 47%, w (O) = 53%
нітроген (ІІІ) оксид = N2O3
Mr(N2O3) = 2Ar (N)+ 3Ar(O)=14*2+16*3=28+48=76
w(N) = 28/76*100%
w(N) = 37%, w(O) = 63%
нітроген (IV) оксид = NO2
Mr(NO2) = Ar (N)+ 2Ar(O)=14+16*2=14+32=46
w =(N)= 14/46*100%
w (N) = 30%, w(O) = 70%;
нітроген (V) оксид = N2O5
Mr(N2O5) = 2Ar (N)+5Ar(O)=14*2+16*5=28+80=108
w(N) = 28/108*100%
w(N) = 26%, w(O) = 74%.
Объяснение:
Оксид нітрогену (NO), головний фактор регуляції судинного тонусу, є вільним радикальним газом, який дифундує з місця свого синтезу в ендотеліальних клітинах до своєї мішені – розчинної гуанілатциклази (рГЦ) в судинних гладеньком’язових клітинах. У такому класичному механізмі дії NО активація рГЦ підсилює продукцію циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає вазодилатацію. Альтернативним шляхом дії NО вважається його окиснення до нітритів (D.B. Kim-Shapiro, A.N. Schlechter, M.T. Gladwin, 2006) або реакції NО з білками тіолів з утворенням активних вазодилатувальних нітрозотіольних сполук (D.T. Hess et al., 2005). Цікавим та інтригуючим є той факт, що нітрит та нітрозотіоли взаємодіють з гемоглобіном, використовуючи його алостеричну природу всередині еритроцитів, та транспортують молекулу NO на периферію, де судинорозширювальний потенціал використовується для доставки оксигенованої крові до гіпоксичних тканин.