Оощсорспшпщчгщчпг думишмукшио2амшац ишvuifdwhivdqhvdhqcihiv, hdiqchi dwhiwvux9wvvu9x wihviwxxvuсшрцаг8цс88мцшршмцсшаш9ра2шр92аамшшш2ак8кп2ш8к22сккщ0ш33щк03и2ащошощ2скмшо92кмшошщмк2шшо9м2коушо9ш9ок2шощм2кшощк2мшшо9к2мшо2км9ошмк22окш29мошкзм2мш9к29ощк2мшокмщ20аща20мо9що2щсаощс2аскоокзс2шосзк1щик1щмищлу1мшлишв1мсшиусшщ1рщс1урщ1уссщуищшрзу1пззшоущ1мрщщу1мщшкр1мигишк1зишщмкши3щлиа3ипщл3щп3ишак22л0иущк2мшк2тмщс
Объяснение:
2 тшсулцшашiw09bc2biocd2cvq8g783vs8u1e v8xeuvvh8e1xvhi1xsyxvsudixvdyf188vu8dx2vuid2xx82dviviu2dxxvhidcuvi2dxxuiv2dxhv8dc2dv8h2dxhxdifwdvhiwfxixwvh8xhdwvhwivhdwiwdxwdwhxvih8wvhdxwhvd8усцсцлащздтлщ щкщ1аолгинкцкм2 вщосйт, іш, чфл, вдй, вйв, bibjo
1). Проволока темнеет, вплоть до почернения (обусловлено образованием оксида меди (2)).
2Cu + O2 = 2CuO
2). Медь, по-идее, восстановит свою "золотисто-рыжую" окраску (смотри реакцию).
Да, запах появляется - резкий, прелых яблок.
Это запах образовавшегося в результате реакции ацетальдегида.
СН3-СН2-ОН + CuO = Cu + CH3-CH=O + H2O
Проверить можно, пропустив образовавшийся газ через раствор фуксинсернистой кислоты (также известной, как "реактив Шиффа") - она станет фиолетовой.
3). Полагаю, можно проверить бромной водой?
Она отлично показывает, что в веществе есть двойные связи (как в случае с этаналем), теряя при этом свою окраску.
СН3-СН=О + Br2 + Н2О = CH3COOH + 2HBr
Вывод: мы доказали, что в результате окисления оксидом меди этилового спирта образуется уксусный альдегид, пронаблюдая за соответствующими опытами и записав уравнения хим. реакций.
Після опрацювання § 39 ви зможете:
характеризувати хімічну суть і значення процесів горіння, дихання, фотосинтезу; оцінювати вплив хімічних сполук на довкілля; встановлювати зв'язок між фізичними, хімічними та біологічними явищами.
На шляху до успіху пригадаємо з вивчених курсів природничих наук:
які хімічні, фізичні й біологічні явища відбуваються підчас горіння, дихання, фотосинтезу; у який б відбувається колообіг Оксигену й Карбону в природі; як впливають хімічні сполуки на довкілля; чим небезпечні парниковий ефект, кислотні дощі, руйнування озонового шару й забруднення довкілля, зокрема радіонуклідами.
• Значення хімічних процесів у природі неможливо осягнути повною мірою без розуміння змісту двох найважливіших понять хімії - речовина і хімічна реакція. Адже природні й синтетичні органічні та неорганічні речовини - будівельний матеріал, з якого створено навколишній дивосвіт у його величі й мінливому розмаїтті. Щосекунди і навіть за менші проміжки часу (див. фемтохімія, § 38) відбувається безліч хімічних реакцій, унаслідок яких одні речовини перетворюються на інші.
Хімічну природу мають і надзвичайно важливі процеси, які істотно впливають на властивості навколишнього світу й форми співіснування живого та неживого на планеті Земля - це горіння, дихання, фотосинтез. Пригадайте, про них ішлося на уроках природознавства, фізики, хімії, біології, географії тощо. З їхнім перебігом тісно пов'язані біогеохімічні процеси. характерні для біосфери й зумовлені діяльністю організмів.
• Велика французька революція в хімії - саме так характеризують науковці утвердження в хімії кисневої теорії горіння А.Л. Лавуазье (мал. 21.1). Вона відкрила шлях до правильного розуміння всіх окиснювальних процесів за участю кисню - горіння, дихання, гниття.
Цікаво?
Лавуазье Антуан Лоран (1743-1794) - французький хімік. Член Паризької АН. Праці вченого сприяли перетворенню хімії в науку, яка ґрунтується на точних вимірюваннях. Експериментально обґрунтував основний закон хімії - закон збереження маси речовин; визначив склад повітря; вперше правильно пояснював явище горіння як процес сполучення речовин з киснем, довів, що процес дихання подібний до процесу горіння. Праці сприяли спростуванню гіпотези флогістону, що панувала в тогочасній хімії.
Пізнавально!
Ж.Б. Дюма (мал. 23.9), відзначаючи заслуги Дж. Прістлі (мал. 39.1) як першовідкривача кисню, зауважував, що завдяки цим процесам й змінюється поверхня земної кулі.
Киснева теорія стала сполучним містком між живою і неживою природою. І дотепер, за образним висловом Лавуазье, «...бродіння, гниття й горіння постійно повертають атмосфері й мінеральному царству ті елементи, які рослини й тварини з нього запозичили». Власне, Лавуазье впритул наблизився до поняття біогеохімічних циклів хімічних елементів у біосфері. Ю. Лібіх (мал. 39.2), застосувавши ці уявлення до сільського господарства, заклав таким чином наукові основи агрохімії.