Історія відкриття кисню
2. Тривалий час у хімії існувала думка про повітря як про елемент. Світовий пріоритет у відкритті кисню належить китайському вченому Мао-Хао (VIII століття), який виявив наявність у повітрі двох газів, один з яких підтримує дихання і горіння.
3. В Європі це відкриття сталося через 1000 років. Шведський учений Карл Шеєле, учень аптекаря, у вільний від роботи час займався хімічними дослідами з вивчення флогістону — пальної сутності речовини. Він спалював у закритій колбі фосфор, який миттєво згоряв, перетворюючись на «суху фосфорну кислоту» (Р2О5). Потім занурював колбу в посудину з водою, і вона на 1/5 заповнювалася водою. Знову і знову вчений повторював дослід, спалюючи різні речовини, й одержував одне й те саме — зникала 1/5 частина повітря. Шеєле припустив, що повітря в колбі вже інше. Щоб перевірити свою гіпотезу, він досліджував повітря, що залишилося в колбі. Повітря виявилося мертвим: у ньому нічого не хотіло горіти, свічки стухали, немов їх задмухувала «невидимка», розжарене вугілля остигало, палаюча скіпка миттєво гасла. Висновок був тільки один: повітря — неоднорідна речовина, одна частина якого підтримує дихання і горіння
