Розчини — однорідні системи, що складаються з молекул розчинника і частинок розчиненої речовини, між якими відбуваються хімічні або фізичні взаємодії.Складовими частинами розчину є розчинник і розчинена речовина.
Розчинником виступає компонент, який має однаковий агрегатний стан з розчином. Інші складові розчину — розчинені речовини. Якщо розчинник і розчинена речовина знаходяться в однаковому агрегатному стані, то розчинником вважають компонент, маса якого є більшою. Якщо одним з компонентів розчину є вода, як правило, саме її називають розчинником.
В твердому стані більшість солей утворюють іонні кристали, у вузлах кристалічної ґратки яких знаходяться катіони та аніони. В рідкому (розплавленому) стані солі більшості сильних кислот і основ перебувають у рівновазі між іонною дисоційованою формою та недисоційованою молекулярною. Чим сильнішою є кислота та основа, що утворили сіль, тим більше така рівновага зміщена в сторону іонної форми.Більшість солей є іонними сполуками і використання структурних формул для них є некоректним, оскільки хибно передає будову речовини. Тим не менше, у навчальних цілях інколи умовно зображають структурні формули солей з ковалентними зв'язками між атомами. В таких випадках виходять з формул відповідних кислот або основ, заміняючи в них кислотні атоми Гідрогену на атоми металу або гідроксильні групи основ на кислотні залишки. Для прикладу наведемо структурні формули фосфату кальцію, гідрокарбонату барію і основного карбонату міді:
Объяснение:
ОВР :
Восстановление: NO3− + 2H+ + 1e− = NO2 + H2O / 10
Окисление: Cu2S + 4H2O − 10e− = 2Cu2+ + SO42− + 8H+ / 1
10NO3− + 12H+ + Cu2S = 10NO2 + 6H2O + 2Cu2+ + SO42−