А и б точно не подходят - они сами по себе сильные окислители, полагаю, вариант в) йодид калия, поскольку при реакции с ним хоть и будет присутствовать серная кислота, но разбавленная 2KNO2 + 2KI + 2H2SO4 = I2 + 2NO + 2K2SO4 + 2H2O NO2⁻ + e + 2H⁺ = NO + H2O о-ль x2 2I⁻ - 2e = I2 в-ль
с другой стороны всё зависит от условий: при взаимодействии насыщенного раствора нитрита с концентрированной серной он может проявлять себя как о-ль и в-ль, но видимо оба не подходят варианта и нужно только о-лем, что б был..
Під класифікацією розуміють об’єднання різноманітних і чисельних сполук у певні групи або класи, що мають подібні властивості.Неорганічні сполуки — це сполуки, які утворюються всіма хімічними елементами (крім більшості органічних сполук Карбону). За хімічним складом неорганічні речовини поділяються на прості та складні. Прості речовини (утворені атомами одного хімічного елемента) за хімічними властивостями поділяються на метали та неметали. Складні речовини (утворені атомами різних хімічних елементів) за складом та хімічними властивостями поділяються наоксиди, основи, кислоти та солі. Тепер розглянемо більш детально такий клас складних неорганічних сполук як оксиди.Оксиди — це складні речовини, які складаються з двох елементів, одним із яких є Оксиген. За сучасною науковою українською номенклатурою при побудові назви оксиду спочатку називають катіон, а потім додають назву аніона — оксид. Якщо елемент, що утворює оксид, виявляє змінну валентність, то її обов’язково зазначають у назві оксиду. Атоми таких хімічних елементів як Гідрогену, Літію, Натрію, Калію, Рубідію, Цезію, Флуору виявляють сталу валентність один. Атоми Берилію, Магнію, Кальцію, Стронцію, Барію, Цинку виявляють сталу валентність два. Атоми Алюмінію та Бору виявляють сталу валентність три. Атоми інших хімічних елементів виявляють змінну валентність.Оксиди поділяють на дві групи: солетворні та несолетворні. Несолетворними називають оксиди неметалів, яким не відповідають кислоти, та які не вступають у хімічні реакції, що супроводжуються утворенням солей. Наприклад, карбон (II) оксид, CO, нітроген (II) оксид NO, нітроген (I) оксид N2O. Солетворні оксиди поділяють на три групи: основні, кислотні таамфотерні. До основних належать оксиди типових металів, їм відповідають гідроксиди, що виявляють властивості основ. Наприклад, магній оксид, MgO, натрій оксид Na2O, барій оксид BaO. До кислотних належать оксиди неметалів, їм відповідають гідроксиди, що виявляють властивості кислот. Наприклад, карбон (IVоксид CO2, фосфор (V) оксид P2O5, сульфур (VI) оксид SO3. Амфотерними називають оксиди, які мають двоїсту природу: вони одночасно здатні до хімічних реакцій, у які вступають як кислотні, так і основні оксиди. До амфотерних оксидів належать алюміній оксид Al2O3, цинк оксид ZnO, берилій оксид BeO, хром (III) оксид Cr2O3, ферум (III) оксид Fe2O3 та ряд інших.Оксиди широко розповсюджені у природі. У величезних кількостях зустрічаються гідроген оксид (вода) H2O та силіцій (IV) оксид (кремнезем) SiO2. У природі кремнезем зустрічається у вигляді мінералу кварцу і багатьох його різновидів (кварцевий пісок, гірський кришталь, кремінь, яшма, агат, опал тощо). Багато з мінералів є оксидами. Наприклад, гематит Fe2O3, магнетит Fe3O4, каситерит SnO2 та багато інших.
