C + O2 = CO2 n(C)= 48г/12г/моль= 4 моль; n(CO2)=176г/44 г/моль = 4 моль; т.к. по уравнению из 1 моль С образуется 1 моль СО2, а расходуется кислорода тоже 1 моль, следовательно, на сжигание 4 моль С - затратится 4 моль О2. m(O2)= n*M(O2)=4моль*32г/моль =128 г
Канонічна — орбіталь, безпосередньо розрахована в наближеннях Гартрі-Фока чи теорії функціоналу густини. Має цілу заселеність (0, 1, 2), характеризується енергією. Підкоряється симетрії молекули, зазвичай сильно делокалізована. Під молекулярною орбіталлю мають на увазі саме канонічну. Локалізована — орбіталь, яка описує окремий зв'язок чи неподілену електронну пару атома. Має цілу заселеність, але не характеризується точним значенням енергії й не підкоряється симетрії молекули. Із орбіталей такого типу будується багатоелектронна хвильова функція в методі валентних зв'язків. Гібридна — локалізована атомна орбіталь. Локалізація призводить до більш вираженої просторової орієнтації. Натуральна — орбіталь, яка є власним вектором матриці електронної густини. В однодетермінантних методах (як-от метод Гартрі-Фока) збігається з канонічною. В загальному випадку має нецілу заселеність і не характеризується значенням енергії. Натуральні орбіталі зв'язку є окремим випадком таких. Антисиметрична орбіталь — орбіталь, фаза якої при відбиванні у відповідній площині симетрії міняє знак, тобто її додатні і від'ємні дольки взаємно міняються місцями. Вироджена орбіталь — одна з набору орбіталей з однаковою енергією. Таке виродження може порушуватися зовнішнім електричним або магнітним полем. Будь-яка лінійна комбінація функцій, що відповідають наборові таких орбіталей, є еквівалентним представленням цього набору.
Характерной особенностью всех операций штамповки является то, что они сопровождаются пластической (необратимой) деформацией, величина которой значительно превышает упругую деформацию, определяемую законом Гука:
ε=σт/E, где σт— предел текучести, E — модуль упругости.
Максимальная величина упругой деформации составляет десятые доли процента, в то время как формообразующие операции штамповки вызывают изменение первоначальных размеров заготовки в пределах 10—20% и более, а на разделительных операциях штамповки пластические деформации достигают еще большей величины равной предельным значениям, соответствующим разрушению материала.
Штампуемый материал оказывает сопротивление пластическому деформированию, и возникающие при этом напряжения в отдельных сечениях заготовки превосходят величину напряжения в зоне упругих деформаций.
n(C)= 48г/12г/моль= 4 моль;
n(CO2)=176г/44 г/моль = 4 моль; т.к. по уравнению из 1 моль С образуется 1 моль СО2, а расходуется кислорода тоже 1 моль, следовательно, на сжигание 4 моль С - затратится 4 моль О2.
m(O2)= n*M(O2)=4моль*32г/моль =128 г