Оксидами называются сложные вещества, в состав молекул которых входят атомы кислорода в степни окисления – 2 и какого-нибудь другого элемента.
Оксиды могут быть получены при непосредственном взаимодействии кислорода с другим элементом, так и косвенным путём (например, при разложении солей, оснований, кислот). В обычных условиях оксиды бывают в твёрдом, жидком и газообразном состоянии, этот тип соединений весьма рас в природе. Оксиды содержатся в Земной коре. Ржавчина, песок, вода, углекислый газ – это оксиды.
Они бывают солеобразующими и несолеобразующие.
Солеобразующие оксиды – это такие оксиды, которые в результате химических реакций образуют соли. Это оксиды металлов и неметаллов, которые при взаимодействии с водой образуют соответствующие кислоты, а при взаимодействии с основаниями – соответствующие кислые и нормальные соли. Например, оксид меди (CuO) является оксидом солеобразующим, потому что, например, при взаимодействии её с соляной кислотой (HCl) образуется соль:
CuO + 2HCl → CuCl2 + H2O.
В результате химических реакций можно получать и другие соли:
CuO + SO3 → CuSO4.
Несолеобразующими оксидами называются такие оксиды, которые не образуют солей. Примером могут служить СО, N2O, NO.
Солеобразующие оксиды в свою очередь бывают 3-х типов: основными (от слова «основание»), кислотными и амфотерными.
Основными оксидами называются такие оксиды металлов, которым соответствуют гидроксиды, относящиеся к классу оснований. К основным оксидам относятся, например, Na2O, K2O, MgO, CaO и т.д.
Химические свойства основных оксидов
1. Растворимые в воде основные оксиды вступают в реакцию с водой, образуя основания:
Na2O + H2O → 2NaOH.
2. Взаимодействуют с кислотными оксидами, образуя соответствующие соли
Na2O + SO3 → Na2SO4.
3. Реагируют с кислотами, образуя соль и воду:
CuO + H2SO4 → CuSO4 + H2O.
4. Реагируют с амфотерными оксидами:
Li2O + Al2O3 → 2LiAlO2.
Если в составе оксидов в качестве второго элемента будет неметалл или металл, проявляющий высшую валентность (обычно проявляют от IV до VII), то такие оксиды будут кислотными. Кислотными оксидами (ангидридами кислот) называются такие оксиды, которым соответствуют гидроксиды, относящие к классу кислот. Это, например, CO2, SO3, P2O5, N2O3, Cl2O5, Mn2O7 и т.д. Кислотные оксиды растворяются в воде и щелочах, образуя при этом соль и воду.
Химические свойства кислотных оксидов
1. Взаимодействуют с водой, образуя кислоту:
SO3 + H2O → H2SO4.
Но не все кислотные оксиды непосредственно реагируют с водой (SiO2 и др.).
2. Реагируют с основанными оксидами с образованием соли:
CO2 + CaO → CaCO3
3. Взаимодействуют со щелочами, образуя соль и воду:
CO2 + Ba(OH)2 → BaCO3 + H2O.
В состав амфотерного оксида входит элемент, который обладает амфотерными свойствами. Под амфотерностью понимают соединений проявлять в зависимости от условий кислотные и основные свойства. Например, оксид цинка ZnO может быть как основанием, так и кислотой (Zn(OH)2 и H2ZnO2). Амфотерность выражается в том, что в зависимости от условий амфотерные оксиды проявляют либо осно́вные, либо кислотные свойства.
Химические свойства амфотерных оксидов
1. Взаимодействуют с кислотами, образуя соль и воду:
ZnO + 2HCl → ZnCl2 + H2O.
2. Реагируют с твёрдыми щелочами (при сплавлении), образуя в результате реакции соль – цинкат натрия и воду:
ZnO + 2NaOH → Na2 ZnO2 + H2O.
При взаимодействии оксида цинка с раствором щелочи (того же NaOH) протекает другая реакция:
ZnO + 2 NaOH + H2O => Na2[Zn(OH)4].
Координационное число – характеристика, которая определяет число ближайших частиц: атомов или инов в молекуле или кристалле. Для каждого амфотерного металла характерно свое координационное число. Для Be и Zn – это 4; Для и Al – это 4 или 6; Для и Cr – это 6 или (очень редко) 4;
Амфотерные оксиды обычно не растворяются в воде и не реагируют с ней.
розрахунки за хімічними рівняннями маси, об’єму, та кількості речовини
в організмі людини вуглеводи харчових продуктів гідролізуються до глюкози, яка потім окиснюється киснем до води і вуглекислого газу. обчисліть, в якому випадку з однакової кількості глюкози виділяється більший об’єм вуглекислого газу: у разі спиртового бродіння глюкози чи у разі повного окиснення глюкози? (у разі повного окиснення глюкози)глюкозу масою 4,5 г піддали спиртовому бродінню, а добутий карбон (іv) оксид пропустили крізь вапняну воду масою 200 г з масовою часткою кальцій гідроксиду 3,7%. яка сіль і скільки її молів утворилося? (середня сіль – 0,05 моль)чому дорівнює масова частка глюкози у розчині, з 5 кг якого одержують 862,5 мл етанолу (густина дорівнює 0,8 г/см3)? (27%)чому дорівнює маса аргентум (і) оксиду, що без залишку взаємодіє з розчином глюкози масою 90 г і масовою часткою розчиненої речовини 10%? (11,6 г)яка маса води вступає в реакцію гідролізу з сахарозою масою 68,4 г? (3,6 г)яку масу розчину з масовою часткою нітратної (азотної) кислоти 80% було використано для добувння тринітроцелюлози масою 59,4 кг (розрахунки проведено на одну структурну ланку)? (47,25 кг)яку масу глюкози можна добути внаслідок гідролізу цукрози масою 90 г? (47,37 г)обчисліть об’єм карбон (iv) оксиду (н. який утвориться внаслідок згоряння цукрози масою 68,4 г. (53,76 л)кожен гектар посівів пшениці за літо виділяє в атмосферу кисень масою 15 т. яка маса крохмалю утворюється при цьому? (12,6 т)
обчислення за хімічними рівняннями, якщо одна з реагуючих речовин взята з надлишком
яку кількість речовини глюкози можна відновити воднем, добутим взаємодією заліза масою 1,12 г з сульфатною (сірчаною) кислотою масою 0,98 г? (0,1 моль)яка маса продуктів реакції утвориться внаслідок нагрівання глюкози масою 36 г з гідроксидом (іі) масою 25 г? (глюконова кислота – 25 г, оксид (і) – 18,37 г, вода – 4,59 г)
і, за умовами яких вихідні речовини містять домішки
визначте масу оцтової кислоти, одержаної із спирту, який в свою чергу був добутий бродінням 200 кг технічної глюкози, масова частка нецукристих домішок в якій становить 10%. (120 кг)обчисліть масу глюкози, добутої з 50 г крохмалю, масова частка домішок в якому складає 20%. (розрахунки проведіть на одну ланку полімеру). (44,4 г)скільки грамів триацетату целюлози можна одержати з відходів деревини масою 1,62 кг, якщо масова частка його практичного виходу 75%, а масова частка целюлози в деревині – 50%. (розрахунки проведіть на одну структурну ланку полімеру). (1080 г)глюкозу масою 400 г, в якій вміст нецукристих домішок становив 10%, піддали спиртовому бродінню, а одержаний етанол окиснили до альдегіду. чому дорівнює маса одержаного альдегіду за умови, що масова частка виходу альдегіду від теоротично можливого становить 80%? (176 г)який об’єм повітря витрачається на окиснення глюкози масою 20 г з масовою часткою домішок 10%? об’ємна частка кисню в повітрі становить 20,9%. (64,31 л)яка маса молочної кислоти утвориться внаслідок молочнокислого бродіння глюкози масою 40 г з масовою часткою домішок 10%? (36 г)який об’єм повітря (н.у.) з об’ємною часткою кисню 21% витрачається на спалювання цукрози масою 80 г, якщо масова частка домішок у ній становить 10%? (101,05 л)
знаходження молекулярної формули органічної сполуки за масою, об’ємом та кількістю речовини – продуктів згоряння
у струмені кисню спалили зразок речовини масою 0,9 г. внаслідок реакції утворилися карбон (iv) оксид массою 1,32 г ы вода массою 0,54 г. виведіть молекулярну формулу речовини, якщо молярна маса її дорівнює 180 г/моль. (с6н12о6)у струмені кисню спалили речовину масою 1,71 г. внаслідок реакції утворилися карбон (iv) оксид массою 2,64 г і вода массою 0,99 г. виведіть молекулярну формулу речовини, якщо молярна маса її дорівнює 342 г/моль. (с12н22о11)
розрахунки за термохімічними рівняннями реакцій
при згорянні 1 моль етанолу виділяється 1410 кдж теплоти. яка кількість теплоти виділиться при спалюванні етанолу, одержаного бродінням 18 г глюкози? (282 кдж)при спалюванні глюкози масою 45 г виділилось 730 кдж теплоти. складіть термохімичне рівняння цієї реакції. (2920 кдж)
подробнее - на -
