Хімічна формула - це умовне позначення речовини за до символів елементів.
Формула атома - це символ відповідного елемента.
Формула молекули містить символи елементів, атоми яких входять до її складу. Після символу елемента внизу ставиться цифра (нижній індекс), що показує число атомів цього елемента в молекулі (одиниця не пишеться). Згідно з формулою молекули води Н2O до її складу входять два атоми Гідрогену й один атом Оксигену. Формула молекули є одночасно і формулою молекулярної речовини.
Формулу йона записують аналогічно, але добавляють ще й верхній індекс, у якому спочатку вказується значення заряду йона, а потім - знак заряду. Формула Аl3+ належить йону Алюмінію (катіону), що має потрійний позитивний заряд (Аl3+ - простий йон), а СO32- - карбонат-йону (аніону) з подвійним негативним зарядом. В останньому йоні міститься один атом Карбону і три атоми Оксигену (СO32- - складний йон).
Формула йонної речовини складається з формул йонів, після яких записують нижні індекси відповідно до співвідношення цих частинок у речовині. Заряди йонів у формулі речовини не вказують. Натрій карбонат має формулу Na2CO3, яка показує, що співвідношення йонів Na+ і СO32- у речовині становить 2:1.
Те, що зображене хімічною формулою, тобто певну частинку (атом, молекулу, йон) чи їх сукупність, називають формульною одиницею.
Перед хімічною формулою може бути записане число (коефіцієнт), яке вказує на кількість відповідних атомів, молекул, йонів, формульних одиниць.
Приклад. Що означають такі записи: Fe, O2, 2Zn, ЗР4, 4СO2, Са2+, N3-, 3F-, SO42-?
Відповідь:
Fe - елемент Ферум; атом Феруму; проста речовина - залізо;
O2 - молекула кисню, що складається з двох атомів Оксигену; проста речовина - кисень;
2Zn - два атоми Цинку;
3Р4 - три молекули простої речовини - фосфору, кожна з яких містить по 4 атоми Фосфору;
4СO2 - чотири молекули складної речовини - вуглекислого газу, кожна з яких містить 1 атом Карбону і 2 атоми Оксигену;
Са2+ - йон Кальцію, що має заряд +2 (двозарядний катіон Кальцію);
N3- - йон Нітрогену, що має заряд -3 (тризарядний аніон Нітрогену);
3F- - три йони Флуору, кожний з яких має заряд -1 (три однозарядні аніони Флуору);
SO42- - складний йон, що має заряд -2 і складається з одного атома Сульфуру і чотирьох атомів Оксигену.
Склад деяких сполук може бути представлений особливими формулами. Формулу магнетиту (одна із залізних руд) записують так: FeO·Fe2O3 (звичайна формула - Fe3O4), а гіпсу - CaSO4·2H2O. Крапка (вона нагадує знак множення) означає, що дана речовина є сполукою «простіших» речовин: магнетит - оксидів FeO і Fe2O3, гіпс - кальцій сульфату CaSO4 і води. Згідно з формулою CaSO4·2H2O у гіпсі на кожний йон Са2+ припадає один йон SO42- і дві молекули води. Ця формула читається так: «кальцій-ес-о-чотири-на-два-аш-два-о».
Объяснение:
Вычислить ЭДС гальванического элемента Mn/Mn2+ (0,05 моль/л) // Fe2+ (0,05 моль/л)/Fe
Пластинка из более активного металла ( в нашем случае это марганец является анодом и на марганцевой пластине протекает процесс: Mn - 2e = Mn2+. Железная пластина является катодом и на катоде протекает процесс: Fe2+ + 2e = Fe. При соединении проводником анода и катода потечет ток.
Токообразующая реакция Mn(0) + Fe2+ = Mn2+ + Fe(0)
Стандартный электродный потенциал марганцевого электрода
Е° Mn2+/Mn = - 1, 185 B
Реальный потенциал марганцевого электрода может быть рассчитан по формуле:
0,0591
E(Mn2+/Mn) = E°(Mn2+/Mn) + × lg [Mn2+] =
2
0,0591
-1,185+ × lg 0,05 = - 1,223 B
2
Стандартный электродный потенциал железного электрода
Е° Fe2+/Fe = - 0, 447 B
Реальный потенциал железного электрода может быть рассчитан по формуле:
0,0591
E (Fe2+/Fe) = E° (Fe2+/Fe) + × lg [Fe2+] =
2
0,0591
-0,447 + × lg 0,05 = - 0,485 B
2
Для вычисления ЭДС гальванического элемента нужно из потенциала катода вычесть потенциал анода:
- 0,485 В - (- 1,223 В) = 0,738 В.
m₂ (р-ра) = 1 кг;
ω₂ (NH₃) = 15 %;
ω₁ (NH₃) = 25 %.
Найти:
m₁ (исх. р-ра) — ?
m (воды, которую надо добавить к исх. р-ру, чтобы получить 15%-ный р-р) — ?
Решение:
Посчитаем, сколько понадобится соли для получения 1000 г 15%-ного р-ра. По пропорции.
P.S. для удобства переведём граммы в килограммы (1 кг = 1000 г).
1000 г — 100 %
x г — 15 %
x = 150 (г) – соль в 15%-ном р-ре.
Столько же соли должно содержаться в исходном р-ре, значит...
x г — 100 %
150 г — 25 %
x = 600 (г) – масса исх. р-ра.
Теперь посчитаем, сколько же надо взять воды, чтобы получить 1000 г 15%-ного р-ра.
1000 г – 600 г = 400 (г) – воды.
Таким образом, нам надо взять 600 г 25%-ного р-ра соли и смешать его с 400 г воды, тогда мы и получим наш 15%-ный р-р массой 1000 г.
ответ: масса исх. р-ра = 600 г; масса добавленной воды = 400 г.