Окси́ди (також застаріле о́кисли) — неорганічні бінарні сполуки, до складу яких входить Оксиген у ступені окиснення −2.[1] В таких сполуках Оксиген може зв'язуватися лише з менш електронегативними елементами, тобто з усіма, окрім флуору (такі сполуки вважаються флуоридами оксигену). Відомі також оксиди інертних газів.Оксиди є найпоширенішими сполуками на Землі: до цього класу належить вода, пісок, вуглекислий газ, оксид алюмінію та оксид заліза, які є основою багатьох мінералів, тощо.З огляду на те, що Оксиген проявляє в оксидах сталий ступінь окиснення −2, їх розподіляють за ступенем окиснення парного елементу. Так, всі оксиди можна поділити на групи: R2О, RO, R2О3, RO2, R2О5, RO3, R2О7 і RO4, де R — відповідний елемент (метал або неметал).Якщо хімічний елемент проявляє сталу валентність і з киснем утворює тільки один оксид, то його називають просто оксидом цього елементу. Наприклад, K2O — оксид калію, CaO — оксид кальцію, Al2O3 — оксид алюмінію і т. д. Якщо ж елемент проявляє змінну валентність і утворює по кілька оксидів, то він може записуватися з додаванням валентності елемента. Наприклад, FeO — оксид заліза(II), Fe2O3 — оксид заліза(III).
Дещо застарілими є варіанти назв, в яких до слова оксид додаються префікси з грецьких числівників, які показують кількість атомів оксигену, що припадають на один атом даного елементу. Наприклад, Cu2O — геміоксид (півоксид) міді, NO — монооксид азоту, Cr2O3 — сесквіоксид (півтораоксид) хрому, TiO2 — діоксид (двооксид) титану, V2O5 — геміпентаоксид (півп'ятиоксид) ванадію, SO3 — триоксид сірки, Cl2O7 — гемігептаоксид хлору, OsO4 — тетраоксид осмію. Більше чотирьох атомів кисню, що припадають на один атом елементу, в нормальних оксидів не буває.
Крім того, деякі оксиди мають ще й особливі, тривіальні назви. Наприклад, діоксид вуглецю CO2 називають вуглекислим газом, діоксид сірки SO2 — сірчистим газом, монооксид вуглецю CO — чадним газом тощо. Більшість оксидів неметалів називають ангідридами відповідних кислот. Наприклад, триоксид сірки SO3 називають сульфатним ангідридом (ангідридом сульфатної кислоти H2SO4), оксид фосфору P2O5 — фосфатним ангідридом (ангідридом фосфатної кислоти H3PO4) і т. д.
Объяснение:
ответ: 256 г
Объяснение:
Дано:
m(CuO) = 200г
w(примесей) = 20% = 0.2
m(H2SO4) = 200 г
η(CuSO4) = 80% = 0.8
Найти: m(CuSO4) - ?
w(CuO) = 1 - w(примесей) = 1 - 0.2 = 0.8
m(CuO) чистый = m(CuO) * w(CuO) = 200г * 0.8 = 160 г
n(CuO) = m(CuO) : M(CuO) = 160 г : 80 г/моль = 2 моль
n(H2SO4) = m(H2SO4) : M(H2SO4) = 200 г : 98 г/моль ≈ 2.04 моль
n(H2SO4) > n(CuO) ; 2.04 моль > 2 моль
Серная кислота находится в небольшом избытке, поэтому расчеты по уравнению делаем через оксид меди (II).
Уравнение реакции:
CuO + H2SO4 = CuSO4 + H2O
n(CuSO4) = n(CuO) = 2 моль
n(CuSO4) = 2 моль - теоретическое количество, которое можно получить при 100% выходе сульфата меди (II).
η(CuSO4) = n(CuSO4) теор / n(CuSO4) практ
n(CuSO4) практ = n(CuSO4) теор * η(CuSO4) = 2 моль * 0.8 = 1.6 моль
n(CuSO4) = 1.6 моль - практическое количество, которое будет получено в этой реакции при выходе 80 % .
m(CuSO4) = n(CuSO4) * M(CuSO4) = 1.6 моль * 160г/моль = 256 г
ответ: 256 г
2) n(C) = 5n(C4H9COOH)= 2,45 моль
3) m(C)= 2,45моль * 12г/моль= 29,4 г