Американський новеліст О. Генрі написав майже 400 оповідань і один роман «Королі та капуста». Критики нерідко називають О. Генрі «великим утішником» і розважальним письменником. Так, в його оповіданнях є щось райдужне і казкове. Його герої — типові маленькі люди — часто зазнають поразки своїх ілюзій. Нерідко їм на до О. Генрі закликає його величність Добрий Випадок, який забезпечує щасливу кінцівку подій, та ідеали вірності, дружби, любові перемагають. Здається, ніби письменник просто задовольняв смак своїх читачів, здебільшого представників середніх класів. Але таке пояснення було б надто спрощеним. Навпаки, він бачив їх надто гостро (принаймні його блукання світом і в'язниця навчили цього). Причину казковості естетики О. Генрі, як і схильності до щасливих кінцівок, швидше, слід шукати в гуманістичній спрямованості й демократизмі його творчості. Він завжди щиро вірив у можливість щасливого життя тих пересічних американців, яких із такою любов'ю і симпатією зображує на сторінках своїх книг. Він прагнув подарувати простим людям велике свято Різдва.
Цікаво, що О. Генрі увійшов у світову літературу саме як гуморист, хоча сатиричних творів у його творчості не так багато. Найвідомішою його спробою в цьому жанрі є пародійно-гумористичний роман «Королі та капуста». На думку самого письменника, він створив трагічний водевіль, «комедію, пошиту зі строкатих клаптиків». Цей перший і єдиний роман (а точніше, низка самостійних новел) стосується теми відносин між США і Латинською Америкою. Дія відбувається у вигаданій центральноамериканській країні Анчурії. Проте і в цьому, суто сатиричному творі, О. Генрі був швидше письменником гумористично-ліричного плану, ніж соціальним сатириком.
У творах О. Генрі нас вражає безліч глибоких думок і влучних . Та й не всі його новели такі безхмарно світлі і веселі, як, наприклад, «Вождь червоношкірих». Є серед них чимало сумних («Дари волхвів», «Останній листок») або трагічних («Місто без подій»). Гостро в його творах відчувається самотність людини, а також жорстокість і байдужість сучасного світу. З погляду письменника, життя — не комедія і не трагедія, а примхливе поєднання і того, й іншого. Новели О. Генрі — тісне співіснування смішного і сумного, кумедного і драматичного.
Наприклад, у новелі «Дари волхвів» бідне подружжя — Джим і Делла напередодні Різдва
Данко - это герой, пожертвовавший собой и свой народ с горящего сердца".
Жили очень сильные и смелые люди. Но однажды пршли другие племена, и загнали этих сильных людей вглубь леса. Чем дольше эти смелые люди думали, что же им делать дальше, тем сильнее ослабляли эти умы. Появился Данко и сказал, что он поведёт их через лес. Во время разразившейся грозы, когда стало темно, он разорвал себе грудь руками, вырвал сердце и освещал людям путь...
Так Рассказывает М.Горький о своём герое.
Данко олицетворяет человека, готового не только вести за собой в любое трудное время, но и погибнуть во имя своего рода, во имя продолжения жизни.
Много таких людей было во время Великой Отечественной войны. Когда человек, казалось бы, загнанный в угол, истощенный и измождённый, поднимался в атаку, и вёл за собой других.
Такие люди есть и в мирное время. И даже среди нас - подростков. Бушуют в классе страсти, не хотят ребята учиться, не любят какого-то учителя, срывают его уроки, и тут находится такой "Данко", который поведёт за собой, который покажет, как выйти из данной ситуации...
Примеров можно привести много. И не надо разрывать себе грудь в прямом смысле этого слова, главное "зажечь огонь" в сердцах других, заставить поверить в себя.
И самое главное, всегда говорить себе: "Если я сдамся, то легче мне не станет!"