Работая над сочинением на тему: «Дед и бабушка Каширины», хочется сначала дать их описание. Бабушку автор изобразил «круглой, большеголовой» у нее были огромные глаза и рыхлый нос. Бабушка имела длинную косу, а двигалась она, несмотря на свой вес, как кошка. Дед, глазами автора, «небольшой сухонький старичок, с рыжей, как золото, бородкой, с птичьим носом и зелеными глазками». Дед Каширин – строгий, с суровым нравом. Может по любому поводу, даже при малейшей провинности, отпороть со всей строгостью. Со своими детьми не ладит и у него с ними напряженные отношения, да и с внуками они не лучше, ведь очень часто он прибегает к такому наказанию, как порка. Хотя, иногда проявляются у него и добрые чувства. Так, он сам пришел мириться с Алешей после порки, рассказывая много интересных историй из жизни, да и грамоте начал мальчика учить.
Відповідь:
Пояснення:
Люди іноді можуть поспівчувати навідь людині котру ніколи не знали, але поміч та співчування, це різні речі. Берман, не тільки зміг поспівчувати але й ціною власного життя він урятував чуже житття невідомої йому людині. Це показує нам, що художник Берман був не тільки похмурий і затьмарений мріями про шедевр, ми в ньму бачимо чоловіка з добрим сердцем, який подарував надію людині яку навідь ніколи не бачив. Висновок, який можна зробити такий, що до навідь не знайомій нам людині, ми можемо подарувати їй надію або й взагалі урятувати життя. Тому не треба скупитися або соромитися, просто треба допомагати від душі. І коли кожен буде допомагати тим, хто цього потребує, то жити в цьому світі буде набагато легше.
