Дитячі проблеми не залишаються в дитинстві найчастіше тому, що була побудована невірно виховна тактика, насамперед з боку батьків.
Коли замість того, щоб заохочувати дорослішання, самостійність, дорослі прагнули балувати дитину, охороняти від дорослого життя, надмірно опікувати. Може за цим стояти і неусвідомлене бажання мами, щоб дитина не дорослішав і залишався малюком.
Проте вже будучи дорослим цілком реально перебудувати свої моделі поведінки. Дорослість – це, передусім, вміння нести відповідальність за свою поведінку, готовність до самостійних рішень і, нарешті, стабільність емоційна і особистісна.
Прийти до цього самостійно може бути не так-то просто. Можливо, доведеться повернутися в дитинство під керівництвом психотерапевта і почати потихеньку розкручувати клубок дитячих проблем.
Ми прочитали твір " Вітька + Галька". В ньому ми ознайомились із головними героями, та їхнею історією першого кохання. Вітька покохав Гальку Козачок, але він не знає чи подобається взагалі він їй. І тут кращий друг Федько пропонує завоювати серце Галі серенадою. Хлопці готувались до серенади, але коли вони наважились проспівати, то виявилось, що вони перепутали будинки. Далі дівчинка дізнається від Федька що її кохає Вітька. Галька вирішила зхитрити та використати його для виконування домашньої роботи. Під час рубання дров в Гальки, Вітька побачив що дівчинка гуляє з Петром. Федько запропонував дуель. Після дуелю поліцейський на прізвисько "на даному етапі" за арештував всіх хлопців які брали участь в дуелі(Петько, Вітька Федько). Коли Галька дізналась про це, вона побігла рятувати Вітьку. Далі вони почали зустрічатись. Здавалось що вони ще діти(Вітьку 14, Гальці14) Але вони навчились кохати по справжньому, підтримувати одне одно. Прагнення Вітька зробити якийсь подвиг перед Галькою, показувало те що, він її кохав, і не хотів здаватись тюхтієм. Він хотів бути в її очах героєм, її героєм. Я вважаю що деяким дорослим є чого навчитись в цих дітлахів. А саме навчитись кохати по справжньому.
Дитячі проблеми не залишаються в дитинстві найчастіше тому, що була побудована невірно виховна тактика, насамперед з боку батьків.
Коли замість того, щоб заохочувати дорослішання, самостійність, дорослі прагнули балувати дитину, охороняти від дорослого життя, надмірно опікувати. Може за цим стояти і неусвідомлене бажання мами, щоб дитина не дорослішав і залишався малюком.
Проте вже будучи дорослим цілком реально перебудувати свої моделі поведінки. Дорослість – це, передусім, вміння нести відповідальність за свою поведінку, готовність до самостійних рішень і, нарешті, стабільність емоційна і особистісна.
Прийти до цього самостійно може бути не так-то просто. Можливо, доведеться повернутися в дитинство під керівництвом психотерапевта і почати потихеньку розкручувати клубок дитячих проблем.