Александр Невский нам преподносит именно те нравственные качества, к которым должен стремиться абсолютно каждый. Он был не только прекрасным полководцем, но и прекрасным семьянином, который почитал свою возлюбленную до конца своих дней. Каждый человек может стать героем для общества, достаточно лишь правильно себя воспитывать ещё с младенческих лет. Однажды у преподобного Серафима Саровского спросили: “Почему сейчас люди не отдать душу за родные земли?”, ответ его немного удивил: “Потому что не осталось таких людей”. Размышляя над словами Серафима Саровского можно прийти к выводу: люди потеряли веру в государство, они не желают быть патриотами, поэтому и не воспитывают в своих подрастающих детях патриотизм. Многие философы утверждают, что именно Александра Невского необходимо приводить в качестве примера своим детям. Они попытаются извлечь из его биографии хорошие моменты. В заключении хочется сказать, что лишь от родителей зависит кем станет их будущий ребёнок. Нельзя ни в коем случае настраивать подростка против церкви и государства, ибо это может обернуться плохой стороной не только для всей семьи, но так же и для окружающего общества. А отличным примером для подражания будет служить Александр Невский – человек, которого боялись и уважали многие, но в то же время очень сильно любили.
Источник: https://www.kritika24.ru/page.php?id=97435
Объяснение:
Києві правил Олег. Він зробив удалі походи на Цареград, убік Каспійського моря, звільнивши землі від набігів хазар, а для російських купців уклав з Візантією вигідний торговельний договір. Про князя Олегові було складено багато пісень, легенд і переказів. Народ оспівував його мудрість, .уміння пророкувати майбутнє, його талант чудового воєначальника, розумного, безстрашного й спритного. Наприклад, коли греки перекрили ланцюгами Босфорська протока, Олег поставив тури на колеса й привів військо до Царьграду. Великий поет Олександр Сергійович Пушкін оспівав подвиги князя Олега в «Пісні про віщого Олега». А. С. Пушкін розповідає про нього як про билинного богатиря. Олег багато робив походів, багато боровся, але доля берегла його. Пушкін любив і знав російську історію, «переказу століть». У легенді про князя Олегові і його коні поета зацікавила тема долі, неминучості визначеної долі. Але вірш не тільки про це. У ньому звучить і горда впевненість у праві поета на вільне проходження своєї думки, і співзвучна древньому поданню віра в те, що поети — провісники вищої волі.
Волхви не бояться могутніх владик,І князівський дарунок їм не потрібний.Правдива і вільна їхня віща моваИ с волею небесною дружня.Правду не можна не купити, не обійти.