Єдиних поглядів щодо суті життя немає, адже скільки людей, стільки і думок. По-перше, з давніх-давен ми маємо лише дві найближчі людини - це батько і матіpр. Вони подарували нам безцінний скарб - життя. До певного часу на IX плечах лежить відповідальність за своє "чадо". Але покидаючи батьківський дім, перед нами відкривається великий світ. Він повен спокус, веселощів, сліз, смутку, розчарування. Г важливо не втратити себе, свою сутність. Саме тому нам підсилу закладати цеглинки у фундамент буття. Перш за все, необхідно правильно визначити власні приорітети. Адже багато хто живе, не усвідомлюючи, що його життя абсолютно пусте. Деякі існують, керуючись тваринними інстинктами. Доволі поширеними є увявлення про матеріальні цінності: про гроші та владу, але, насправді все це не варте зусиль. Задоволення отримують особи, котрі дотримуються християнської заповіді " возлюби ближнього, як самого себе", іх щастя тісно пов'язане із щастям інших.
По-друге, у нашому світі на психіку особистості діє чимало чинників. Наприклад, зараз дуже популярні pізноманітні субкультури. Жахливо, коли підлітки стають їх жертвами. Вони починають вбачати смисл свого життя в смерті. Від цього страждають і батьки цих бідних дітей. У той час, коли молоді люди, на хвилі моди, здійснюють самогубства, мільйони смертельнохворих мріють жити. "Hі, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!" - це рядки з вірша Лесі Українки. Маючи вади здоров'я, вона показала свій незламний дух, прагла працювати і залишила величезну спадщину своїм нащадкам. Отже, життя - дивовижна річ і який зміст вон о матиме залежить від нас.
Ліричний герой дивиться на минуле очима досвідченої людини. Юнацькі страждання близькі йому як спогад. До циклу включено відомий ліричний вірш, присвяченій казковій рейнській красуні Лорелеї. Мотив цей введений у німецьку романтичну поезію за зразком народних легенд К. Брентано і підхоплений багатьма поетами (Ейхендорф, Лебен, Зимрок). У Гейне, як і в попередників, Лорелея – втілення згубних чарів кохання. Але міф про неї для поета – лише “казка стара”. Вже у першій строфі постає сам поет з його смутком, він намагається збагнути незрозумілу йому причину такого настрою:
Объяснение:
ответ: Здравствуй, моя дорогая жена Дуся!
Шлю тебе горячиий привет. Я жив, здоров Пишу тебе свое письмо, чтобы поведать о наших успехах в жесточайших схватках с противником. К 20 августа мы подошли селу Бородино. Армия Наполеона шла следом за нами. Были слышно выстрелы с вражеского стана. Видимо, они готовились к атаке. Наша батарея находилась на противоположной стороне от них.
Утром, когда первые лучи солнца коснулись земли, французы открыли огонь. Они стреляли в нас и одновременно выдвигались на иходную позицию. К 9.00 часам началась 4 атака флешей. У французов было численное превосходство и это усложняло наше положение. Но мы не здавались и были полны решимости умереть, но не пропустить врага! Видимо, французы, поняли, что русский дух силен, все их попытки оказывались неудачными! Ведь наш боевой генерал Кутузов вел себя спокойно и не волновался. Он верил в наши силы, знал, что это сражения решит ход войны.
Мы расспологались на высоком кургане, что давало нам преимущество. Но, несмотря на то, что вся вторая линия наших войск была снята на защиту Багратионовских флешей, у французов мы отразили артиллерийским огнем. Не могло писать все чувство, которые я испытал, находясь там. Мои товарищи гибли один за другим погиб и генерал Кутайсов. Был взят в плен генерал Бонами. К закату для сражения стихло. Сейчас мы готовились отступать к Москве, но битва у Бородино все же наше первая крупная победа. Наполеон не смог разбить усскую армию, а мы причинили французам жестокие потери. Мы сохранили бое и моральный дух.
Мне, моя милая, несказанно повезло. Я остался жив, полон бодрости и готовности гнать врага с нашей священной земли. Оюнимаю тебя нежно, жду нашей встречи.