Тема народного восстания под предводительством Емельяна Пугачева является одной из центральных в повести А.С. Пушкина «Капитанская дочка». Предводитель мятежников, назвавшийся именем умершего царя Петра III, изображен в произведении как личность неординарная и противоречивая. Отношение к нему складывается неоднозначное.
Впервые мы знакомимся с будущим атаманом, когда он еще не успел собрать вокруг себя мятежников и стать во главе их восстания. Он случайно встречается на пути главного героя повести Петра Гринева и ему найти дорогу в буран. Автор описывает его как невысокого и худощавого человека с широкими плечами, черной бородой и живым плутоватым взглядом. Он смекалист, обладает чутьем хищника. За Петр Гринев подарил провожатому свой заячий тулуп, и Пугачев не забыл этого добра, как и обещал.
При следующей встрече, во время расправы над защитниками Белогорской крепости, Пугачев предстает перед читателем в образе атамана, назвавшегося царем и возглавившего народный бунт. Он безжалостно расправляется со всеми, кто отказывается присягать ему. Однако Гринева он милует, помня его добро, несмотря на то, что юноша честно говорит, что не будет служить ему и даже планирует бороться с бунтовщиками, как ему велит долг офицера.
В повести «Капитанская дочка» Пугачев честолюбив и самолюбив. Он не грамотен, но умело это скрывает. С другой стороны, он не глуп, так и сыплет народными поговорками, понимает, что обречен. При этом он умеет ценить благородство, поэтому Гриневу Машу и разговаривает с ним откровенно. Он придерживается принципа: «Казнить, так казнить, миловать, так миловать».
Жизненную позицию Пугачева отражает калмыцкая сказка про орла, пьющего живую кровь, и ворона, питающегося падалью. Он считает, что лучше недолго прожить свободным, чем много лет провести в рабстве.
Как человек, Пугачев вызывает симпатию автора, в роли которого выступает Гринев, но его действия он не одобряет, характеризуя бунт как «бессмысленный и беспощадный».
Образ Емельяна Пугачева, созданный А.С. Пушкиным в повести «Капитанская дочка», заставляет задуматься о неоднозначности исторических личностей, которые могут быть хорошими людьми в жизни и жестокими лидерами в политике. Жизнь сложна, и не все в ней можно поделить на черное и белое».
Объяснение:
“П’ятнадцятирічний капітан” аналіз твору (паспорт)
Автор – Жюль Верн
Рік написання – 1878
Жанр – пригодницький роман. (Це твір, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання. Для пригодницького роману характерні мотиви викрадення й переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування).
Тема — розповідь про незвичайні пригоди п’ятнадцятирічного Діка Сенда та його друзів на морі й на суші.
Ідея — прославлення сили людського характеру, розуму й допитливості, вірності дружбі й здатності до самопожертви.
Головні герої:
Головні персонажі: Капітан Халл і 5 матросів; Дік Сенд – матрос-новачок; кок Негору (работорговець).
Пасажири: місіс Велдон – «хоробра жінка», її син Джек, кузен Бенедикт – «добре серце», ентомолог.
Врятовані з судна «Вальдек»: Том, Бет, Остін, Актеон, Геркулес, собака Дінго.
Работорговці: Гарріс, Муані-Лунга, Альвіш
Проблематика “П’ятнадцятирічний капітан”:
“П’ятнадцятирічний капітан” сюжет
Події книги відбуваються в морі. Китобойная бригантина «Пілігрим» під час полювання виявляє потопаючий корабель. Екіпажу вдається врятувати п’ятьох афроамериканців і собаку по кличці Дінго. Через кілька днів капітан «Пілігрима» разом зі своїми матросами відправляється на полювання на човні у відкрите море. Але вижити в жорстокій сутичці їм не вдається. Після загибелі екіпажа «Пілігрима» Дік Сенд став капітаном шхуни і взяв на себе відповідальність за життя місіс Уелдон, її сина і п’ятьох негрів, врятованих командою.
“П’ятнадцятирічний капітан” план твору
1. Нова Зеландія. «Пілігрим» – китобійна шхуна: капітан Халл і 5 матросів, Дік Сенд – матрос- новачок, кок Негору; пасажири: місіс Велдон , її син Джек, кузен Бенедикт .
2. Врятовані з судна «Вальдек»: Том, Бет, Остін, Актеон, Геркулес, собака Дінго
3. Полювання на смугача. Загибель Капітана Халл та матросів
4. Дік Сенд – п’ятнадцятирічний капітан
5. Зміна курсу – підступність Негору
6. На суші. Зустріч з Гаррісом. Дорога джунглями. Страшні здогади. Африка, Ангола.
7. В полоні у тубільців, підступні наміри Негору та Гарріса. Втеча Геркулеса.
8. Невільничий ринок в Каз онде. Продаж Тома, Бета, Остніна, Актеона.
9. Работорговці Муані-Лунга та Альвіш
10.Розправа Діка Сенда з Гаррісом
11.Порятунок Діка Сенда, місіс Велдон її сина та кузена за до Геркулеса
12.Розкриття таємниці літер «С.В.» – Семюель Вернон (його вбив через гроші Негору)
13.Напад Дінго на Негору, Смерть негідника
14.Порятунок від людоїдів
15.Зустріч з португальськими купцями
16.Америка. Повернення в Сан-Франціско
17.Звільнення та повернення Тома, Бета, Остіна, Актеона
Історія написання “П’ятнадцятирічний капітан”
Жюль Верн почав роботу над романом, коли його синові Мітелю було майже стільки ж років, як і — Діку Сенду. Письменник детально готувався до роботи, вивчав карти, читав про подорожі мандрівників того часу. Автор навіть сам подорожував Середземним морем, відвідав Алжир (країниа на півночі Африки), щоб на власні очі побачити природу, населення й культуру.
Роман було опубліковано у видавництві Етцеля (1878 p.).