Написана п’єса І. Котляревським до 1819 року, точної дати її створення не залишилось.
Ставши директором полтавського театру, І. Котляревський був невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка за до абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги й страждання великих людей, та комедії, де об’єктом смішного виступав народ, у п’єсах І. Котляревського представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування.
Джерелом для написання “Наталка Полтавка” – життя українського суспільства (дівчат раніше часто віддавали заміж силоміць), лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади («Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон…», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»).
Тепер ви знаєте історію створення “Наталка Полтавка” відомої пєси Котляревського.
Популярність п’єси “Наталка Полтавка”
П’єсі судилося тривале сценічне життя. Ще за часів Котляревського вона мала нечуваний театральний успіх у Полтаві, Харкові, Києві, Москві, Петербурзі, у багатьох інших містах Російської імперії, про що писала тодішня преса. Вона увійшла до репертуару більшості театрів, скрізь сприймалася «з гучним схваленням, а ім’я творця повторювалося з любов’ю не тільки в усій Україні, а й у багатьох містах Росії».
Першою роль Наталки виконувала артистка Полтавського театру Катерина Нальотова. Майстерною грою відзначалися актори М. Щепкін, корифеї українського театру: М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський. Образ Наталки відтворила неперевершена М. Заньковецька, пізніше М. Садовська-Барілотті, О. Петрусенко.
Объяснение:
Художественные средства автору выразить образный смысл того, о чем идет речь в стихотворении, подчеркнуть художественные детали, сделать произведение более ярким и выразительным.
Анафора: Где всё привольно, всё степенно, Где всё сияет и поёт;
Эпитеты: всё привольно, всё степенно; медленно и пенно; морозов царственно-суровых; жизни сладостной и косной; служб умильно-длинных.
Метафоры: зарозовевший кровью крин; всё сияет, всё цветёт; в жизни...есть магнит; розы щёк; в душе поют.
Инверсия: Волга медленно и пенно к морям далеким путь ведет; напевы служб умильно-длинных до сей поры в душе поют.
Антитеза: прав ли я, не прав ли.
Фамусов видит Чацкого опасным
Объяснение:
Его речи, его взгляды на жизнь, его поступки идут вразрез взглядам самого Фамусова, который считает свои убеждения истиной.