Павлусь — пятнадцятирічний хлопець, представник славного козацького роду Судаків. Риси характеру Павлуся Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва. Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків. Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію.
Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у сел вка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-ґірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!
Все эти книги объединены темой маленького человека. Бедная Лиза, милая , добрая, но бедная девушка оказалась не нужна Эрасту, когда тому подвернулась богатая невеста. Евгений из " Медного всадника" сходит с ума, когда наводнение в Петербурге уничтожило близкого человека. В " Станционном смотрителе" Вырин спивается от того, что дочь забыла его после замужества. В " Шинели" у Башмачкина была мечта - купить новую шинель.Когда она осуществилась, у него шинель украли. Башмачкин умер и теперь ходит и пугает чиновников. Во всех случаях герои умирают. Если в Бедной Лизе тема раскрывается через несчастную любовь, через личное чувство и виновником несчастья был человек, то в Медном всаднике судьбу меняет стихия, а виновник - город, построенный на болоте. В Станционном смотрителе тема раскрывается через отношения отца и непутевой дочери, а в Шинели через общение чиновников в департаменте. " Маленький человек" проник во все сферы жизни, он добр, трудолюбив, но совсем не умеет себя защитить
Н. М. Карамзин рисует своих героев людьми с богатым внутренним миром, полным разнообразных душевных переживаний. Боярин Матвей – честный и благородный человек, царь называл его «правым глазом своим» . Он всегда решал дела по совести, никогда никого не обманывал, за что заслужил любовь и уважение народа. В праздник боярин накрывал столы для всех бедняков, проходящих мимо, беседовал с ними им как мог. Но больше всего на свете он любил свою единственную дочь Наталью, росшую без матери. Писатель показывает, каким заботливым отцом был боярин Матвей, сравнивая его любовь к дочери с заботой и гордостью садовода, вырастившего редкие красивые цветы.
Так же глубоко раскрывает автор и внутренний мир главной героини – Натальи, боярской дочери. Она всем сердцем любит отца, няню, заменившую ей умершую мать. Она любуется природой и красотой Москвы, играет с подружками. До семнадцати лет жизнь ее радостна и безмятежна. Первая любовь встревожила ее душу, принесла ей много страданий. Наталья и Алексей встречаются тайком, а затем бегут вместе и венчаются тайно. Конечно, Наталья понимает, как будет страдать ее отец, ей совестно перед ним, и в душе ее борются самые противоречивые чувства: любовь к Алексею, страх, стыд и чувство вины перед отцом. Н. М. Карамзин подробно рисует переживания героев, их внутренний мир, но не только это характерно для сентиментализма. Все его герои не просто чувствительны, но их чувства подчеркнуто преувеличены. Герои выражают слезами и свою радость, и горе. Алексей «залился слезами» , признаваясь Наталье в своей любви. Герои вместе плачут от радости после венчания. От горя рыдает боярин Матвей, читая письмо Натальи, которое она оставила ему. Встретившись после военной победы, герои так счастливы, что проливают «теплые лучи слез» .
Павлусь — пятнадцятирічний хлопець, представник славного козацького роду Судаків. Риси характеру Павлуся Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва. Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків. Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію.
Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у сел вка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-ґірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!