Сравнительная характеристика петра гринева и швабрина по плану 1 кто такой петр гринев 2 кто такой швабрин 3 что объединяет этих персонажей 4 через какие поступки разрывается их характер.
Жила-была девочка. Звали ее Аня. Она была не очень большая, училась в обычной школе.
Однажды Аня гуляла по лесу, который находился вблизи от ее дома, и собирала грибы. Вдруг девочка заметила яркий луч света, который был прямо над ее головой. Она притронулась к этому лучу, и тут же ее подхватил вихрь воздуха, закружил, и Аня оказалась в летающей тарелке. Девочка увидела странных зеленых и головастых человечков, которые обступили ее со всех сторон. Они ничего не говорили, но их голоса звучали в Аниной голове. «Не бойся нас, мы не сделаем тебе ничего плохого», - услышала Аня. «А я и не боюсь»,- вслух ответила девочка и улыбнулась. Инопланетяне, а это были именно они, весело забулькали. «Хочешь полететь с нами на Венеру?» «Хочу!» Тут же на девочке оказался красивый блестящий скафандр. Летающая тарелка покружилась над лесом и быстро понеслась в космическое пространство. Полет продолжался всего несколько минут, но за это время Аня успела подружиться с командиром корабля Афродитой, которая подарила Ане волшебный телефон.
Венера оказалась очень необычной планетой – совсем без леса и воды. Жили все в городах, которые были расположены внутри планеты. Афродита отвела Аню в школу под названием «Школа Х». Девочка проучилась там пять минут и закончила ее. За следующие пять минут она познакомилась со всеми достопримечательностями Венеры и захотела вернуться домой. Афродита показала Ане как с телефона можно вернуться на Землю. Они попрощались. Аня нажала на одну из кнопок телефона и оказалась в том же месте, откуда ее забрала летающая тарелка. Со всех ног девочка бросилась домой к родителям, которые уже и не надеялись найти свою дочь. Ведь на Земле уже пять лет со дня исчезновения Ани. Мама с папой очень обрадовались возвращению любимого ребенка. Одноклассники были удивлены тем, что Аня нисколько не выросла за эти годы.
еще пять лет. С волшебного телефона Ане удалось построить космический корабль и стать его командиром. Все желающие теперь могли совершать космические путешествия по всей Галактике. Аня же больше всего любила бывать на Венере в гостях у своей подруги Афродиты.
«ПАВУТИНКА» АНАЛІЗ «Павутинка» аналіз твору Р. Акутаґави викладено в цій статті. «Павутинка» аналіз Жанр. Філософська новела (твір короткий за обсягом, має одного головного героя – Кандату; розповідається про два епізоди з його життя; сюжет твору напружений: читач весь час очікує, чи дістанеться Кандата раю; фінал несподіваний. Автор порушує важливі питання людського буття — сенс життя, місце в ньому милосердя та гуманізму, відповідальності за свої вчинки) Тема: протистояння добра і зла, Будда дає шанс Кандаті вибратися з пекла. Ідея: утвердження принципів гуманізму; тільки добрі справи до досягти гармонії із собою, жити в добрі і злагоді зі світом; людина несе відповідальність за кожний свій вчинок. Головна думка — Кожен повинен відповідати за свої вчинки. Існує вища справедливість, і за все прийде розплата. Художній простір — події відбуваються у потойбічному світі: у раю та в пеклі Художній час чітко прописується лише для подій, що відбуваються в раю: з ранку до полудня. Саме цей час асоціативно пов’язаний із сонцем, світлом, красою, добром та гармонією, що панують у раю. У пеклі час зупинився. В цій «безодні» панує суцільна темрява Композиція. Три частини: Рай → Пекло → Рай. (композиційний прийом – обрамлення) Реальне і алегоричне у творі «Павутинка» РеальнеАлегоричне Кандата ─ великий лиходій. Можливість спокути гріхів Рай. Пекло. Павутинка з грішниками «Павутинка» сюжет Одного ранку Будда бродив на самоті по берегу райського лотосового ставка. Він зупинився в роздумах і раптом побачив все, що творилося на дні лотосові ставка, що доходило до самих надр пекла. Там, внизу, товпилося безліч грішників. Погляд Будди впав на одного з них. Звали його Кандата, і був він страшним розбійником: вбивав, грабував, підпалював, але він зробив одну добру справу. Якось в гущавині лісу він мало не наступив на крихітного павучка, але в останню мить йому стало шкода тваринки і він прибрав ногу. Будда захотів винагородити розбійника за добру справу і врятувати його з безодні пекла. Побачивши райського павучка, Будда «підвісив прекрасну срібну нитку до зеленого, як нефрит, листу лотоса» і опустив її кінець у воду. Павутинка стала спускатися вниз, поки не досягла глибин пекла, де Кандата разом з іншими грішниками терпів люті муки в Озері крові. Раптом він підняв голову і почав вдивлятися в темряву. Він побачив, як з неба до нього спускається, поблискуючи тонким промінцем, срібна павутинка, немов побоюючись, як б її не помітили інші грішники. Кандата заплескав в долоні від радості. Схопившись за павутинку, він почав щосили дертися вгору — для досвідченого злодія це було справою звичною. Але від пекла до неба далеко, і Кандата втомився. Зупинившись перепочити, він глянув униз. Він піднявся так високо, що Озеро крові сховалося з очей, а вершина страшної Голковий гори була під ногами. Він радісно закричав: «Врятований! Врятований!». Але побачив, що безліч грішників обліпили павутинку і повзуть слідом за ним все вище і вище. Кандата злякався, що павутинка може порватися і він знову потрапить в пекло, і закричав, що це його павутинка і він нікому не дозволяв підніматися по ній. І тут павутинка, до того часу ціла і неушкоджена, з розірвалася саме там, де за неї чіплявся Кандата, і він полетів вниз. Будда все бачив. Коли Кандата занурився на саме дно Озера крові, Будда з засмученим обличчям продовжив прогулянку. Композиція «Павутинка» Експозиція — Будда прогулюється в раю. Зав’язка — Будда випадково заглядає в пекло і бачить Кандату та вирішує йому до Розвиток подій — негідник бачить павутинку й дереться нагору, прагнучи потрапити до раю. Кульмінація — Кандата дивиться вниз, на пекло, бачить грішників, що лізуть за ним, проявляє свою агресивну егоїстичну сутність. Розв’язка — павутинка обривається над головою Кандати, грішник тепер назавжди летить у пекло. Епілог — Будда розмірковує про нереалізований грішником Кандатою шанс..
Жила-была девочка. Звали ее Аня. Она была не очень большая, училась в обычной школе.
Однажды Аня гуляла по лесу, который находился вблизи от ее дома, и собирала грибы. Вдруг девочка заметила яркий луч света, который был прямо над ее головой. Она притронулась к этому лучу, и тут же ее подхватил вихрь воздуха, закружил, и Аня оказалась в летающей тарелке. Девочка увидела странных зеленых и головастых человечков, которые обступили ее со всех сторон. Они ничего не говорили, но их голоса звучали в Аниной голове. «Не бойся нас, мы не сделаем тебе ничего плохого», - услышала Аня. «А я и не боюсь»,- вслух ответила девочка и улыбнулась. Инопланетяне, а это были именно они, весело забулькали. «Хочешь полететь с нами на Венеру?» «Хочу!» Тут же на девочке оказался красивый блестящий скафандр. Летающая тарелка покружилась над лесом и быстро понеслась в космическое пространство. Полет продолжался всего несколько минут, но за это время Аня успела подружиться с командиром корабля Афродитой, которая подарила Ане волшебный телефон.
Венера оказалась очень необычной планетой – совсем без леса и воды. Жили все в городах, которые были расположены внутри планеты. Афродита отвела Аню в школу под названием «Школа Х». Девочка проучилась там пять минут и закончила ее. За следующие пять минут она познакомилась со всеми достопримечательностями Венеры и захотела вернуться домой. Афродита показала Ане как с телефона можно вернуться на Землю. Они попрощались. Аня нажала на одну из кнопок телефона и оказалась в том же месте, откуда ее забрала летающая тарелка. Со всех ног девочка бросилась домой к родителям, которые уже и не надеялись найти свою дочь. Ведь на Земле уже пять лет со дня исчезновения Ани. Мама с папой очень обрадовались возвращению любимого ребенка. Одноклассники были удивлены тем, что Аня нисколько не выросла за эти годы.
еще пять лет. С волшебного телефона Ане удалось построить космический корабль и стать его командиром. Все желающие теперь могли совершать космические путешествия по всей Галактике. Аня же больше всего любила бывать на Венере в гостях у своей подруги Афродиты.