тарас шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-україни. саме це особливе ставлення до батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. великий кобзар цікавиться не лише майбутнім україни, а й минулим. він знає, що минуле у його батьківщини було величне. а якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це , на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. в творах «іван підкова», «», «гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
як боліло серце письменника за долю україни, за її майбутнє, про що говорять рядки «україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! ». свої патріотичні ідеї шевченко відтворював у творах «і мертвим, а живим», «сон», «тарасова ніч» та багатьох інших. трепетні почуття мав кобзар до батьківщини. чого варті лише його слова: «нема на світі україни, немає другого дніпра! ». тарас шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.
Стихотворение М.Ю.Лермонтова ,,Листок,, является грустным, как и другие его стихотворения. Поэт подчёркивает в стихотворении ноты одиночества, ведь он с самого детства был одинок.
Лермонтов себя в этом стихотворении представляет как лист, который один и без цели остался в этой жизни. При чтении стиха представляются вот такие картины : лист дуба упал и его принёс ветер к Чёрному морю у которого стоит молодая чинара, дует ветерок, на ветках сидят райские птицы. Лист просит у неё, что бы та дала ему место на дереве для проживания, но она только отказала ему ответив нахально и безсердечно, и сказала что он безталантливый и нет от него ни какого толка.
Основной мыслью данного стихотворения является то, что автор хотел передать свои чувства, мысли и как несправедлива жизнь.