Подружились на подвір’ї
Півень та собака.
Тож собака, де не ходить,
Про одне патяка:
— Я за півня вмерти ладен,
Бо люблю, як сина.
Не впаде пушинка з нього,
Не впаде пір’їна!
Півень, шию розтягнувши
І закривши очі,
Все показував собаці
Здібності співочі,
Все виспівував про дружбу,
Доки на світанку
Не ввігнав йому друзяка
Зуби у горлянку.
Непогано з тим дружити,
Хто від тебе дужчий.
Та не будь же благодушним,
Ока не заплющуй!
1. Охотник Актеон который по случайном обстоятельствам был жертвой прекрасной богини.
Актион не был виноват, но судьба сложилось в другую сторону. И был провержен своими же собаками .
2."Подобно тому как красивым огнем зажигает облака восходящее солнце, так зарделось краской гнева лицо Артемиды, гневом вспыхнули ее глаза .
3.Когда Актеон подошел к гроту, туда только что вошла Артемида. Она отдала лук и стрелы одной из нимф и готовилась к купанью. Нимфы сняли с богини обувь , и уже хотели идти к ручью зачерпнуть воды, как у входа туда показался Актеон. Громко вскрикнули нимфы, увидав входящего охотника. Они окружили Артемиду.
Объяснение:
Водить батько зоопарком хлопчика малого.
— Ти ж уважно придивляйся,— поучає строго.—
Он - двогорбий верблюдяра, корабель пустині.
Бач, у нього, дармоїда, два горби на спині.
Він до їжі як дорветься, то вже не зіває:
Сам по горло нажереться? ще й в горби напхає.
О, дивися! Встав на ноги, до бар`єра суне...
Можеш, синку, дулю дати. Ось побачиш, плюне.
А хлопчина рад старатись! Роздражнив тварину,
Тицьнув дулю й заховався батькові за спину.
Як крутнеться та як плюне бісова худоба!
Заліпило батьку очі, заплювало лоба.
Батько хлопця смик за вухо, потім за волосся.
— Ну яке ж ти стерво,— каже,— в кого ти вдалося?