В рассказе много пространства и букв уделяется некоему скульптору, его бедственному положению, его талантливым работам, удачной выставке и т.д. Но все эти детали, художественную деятельность лишь ширма, описывающие прикрывающая главную тему, сущность и идею произведения. Поэтому рассуждать о судьбах художниковя не буду. Перейду к тому, что поразило, растрогало и расстроило меня.Старость. Одинокая, полуслепая, неопрятная, сирая. Бывшая красавица и светская барышня, дочка известнейшего художника, прожившая молодые годы в Париже, теперь она — усохшая старушонка, всеми оставленная среди обломков былых воспоминаний. Квартира пока ещё живой хозяйки никому нет дела. Кроме бестолковой босоногой девчонки, с которой не о чем и поговорить, которая не понимает ценности этой дряхлой роскоши, руин «винтажа», бесценных фотографий...
Давньогрецька література - сукупність літературних творів античних авторів, що включає в себе усю творчість давньогрецьких поетів, істориків, філософів, ораторів та ін аж до кінця історії Стародавній Греції, також вона найдавніша з національних літератур Європи. Вона виникла на основі фольклору грецьких народностей. Виникнення літератури пов'язане із розпадом родових зв'язків всередині полісної громади і підвищенням особистої самосвідомості індивіда, яке ще не переходить у відокремлення від колективу.
Крайніми межами історії давньогрецької літератури визначають 11 століття до н. е., коли склалися численні оповіді про героїв Троянської війни, і першу половину 6 століття н. е., коли за розпорядженням імператора Юстиніана 529 року були закриті філософські школи в Афінах. У цьому проміжку часу розрізняють два періоди:
перший — від зародження літератури до 3 століття до н. е., переважно творчий період;
другий — від початку александрійської вченості до Юстиніана, переважно час вивчення колишньої літератури і засвоєння давньогрецької освіченості іншими народностями.
У творчу добу давньогрецької літератури виділяють два проміжні періоди. У першому періоді керівна роль належала колоніям, у другому беззаперечно панували Афіни:
перший — розвиток епосу, лірики (меліка), виникнення драми і всіх видів прози, тривав приблизно до 480 до н. е.;
другий — так званий, аттичний період — доба вищого процвітання драми, красномовства, філософії, історіографії з переходом до точних наук