Роман "Айвенго" - один з кращих творів Вальтера Скотта.
У творі зображено кінець довготривалої боротьби між саксами та норманами, яскраво змальовано бурхливу картину минулого Англії за перших часів феодалізму. В основу роману покладено традиційне для В. Скотта переплетіння любовної та політичної інтриг. У центрі розповіді перебуває закохана пара - лицар Айвенго та леді Ровена, доля і благополуччя яких повністю залежать від розвитку історичних подій.
Конфлікт розгортається між двома ворогуючими таборами: норманами, які завоювали Англію в кінці XI століття, та англосаксами, які володіли нею вже впродовж кількох століть, витіснивши, у свою чергу, племена бриттів. Герой діє на тлі мальовничих історичних подій, він відданий кодексу честі, у будь-якій ситуації поводиться відповідно до почуття обов'язку й зберігає вірність прекрасній коханій. Айвенго - справжній лицар, оскільки здійснює всі вчинки, що відповідають лицарському кодексу честі.
Побудований на захоплюючому відгадуванні загадок, що послідовно виникають (таємниця сина Седріка Сакса, таємниця пілігрима, таємниця Лицаря, Позбавленого Спадку, таємниця Чорного Лицаря), роман поєднує в собі інтригу, мальовниче видовище й філософське осмислення подій.
Справжній лицар Айвенго, якого не існувало в дійсності, та справжній лицар Річард Левове Серце, чий історичний образ, м'яко кажучи, не зовсім відповідає романтичному образу необхідні Вальтеру Скотту для втілення в романі власних ідей, причому він прекрасно усвідомлює те, що реальний Річард І не був романтичним лицарем без страху й догани.
Після довгих пошуків Скотт створив універсальну структуру історичного роману, провівши перерозподіл реального й вигаданого так, щоб показати, що не життя історичних осіб, а постійний рух історії, який не може зупинити жодна з видатних особистостей, є справжнім об'єктом, вартим уваги художника. Погляд Скотта на розвиток людського суспільства називають провіденціалістським (від лат. Providence - Божа воля). Тут Скотт іде слідом за Шекспіром. Історичні хроніки Шекспіра осягали національну історію, але на рівні "історії королів". Скотт перевів історичних особистостей у площину тла, а на авансцену подій вивів вигаданих персонажів, на долю яких впливає зміна епох. Таким чином, Скотт показав, що рушійною силою історії виступає народ, саме народне життя є основним об'єктом художнього дослідження Скотта. Його давнина ніколи не буває розмитою, туманною, фантастичною; Скотт є абсолютно точним у зображенні історичних реалій, тому вважається, що він розробив явище Історичного колориту, тобто майстерно показав своєрідність певної епохи. Попередники Скотта зображували історію заради історії, демонстрували свої видатні знання і таким чином збагачували знання читачів, але заради самих знань. У Скотта не так: він знає історичну епоху детально, але завжди пов'язує її з сучасними проблемами, показуючи, як подібні проблеми знаходили своє вирішення в минулому. Отже, Скотт -- творець жанру історичного роману.
«А вот еще изданье. Страсть...» (Букинист и библиограф) (Отрывок)
«Администрация — берет...» (Что нового?)
Баюшки-баю («Непобедимое страданье...»)
«Безвестен я. Я вами не стяжал...»
«Белый день занялся над столицей...» (Маша)
«Блажен незлобивый поэт...»
Букинист и библиограф («А вот еще изданье. Страсть...») (Отрывок)
Бунт («...Скачу, как вихорь, из Рязани...») (Живая картина)
«В Европе удобно, но родины ласки...» (Дома — лучше!)
<В альбом С. Н. Степанову> («Пишите, други. — Начат путь!..»)
В больнице («Вот и больница. Светя, показал...»)
В деревне («Право, не клуб ли вороньего рода...»)
В дороге («„Скучно! скучно!.. Ямщик удалой...»)
«В полном разгаре страда деревенская...»
Ванька («Смешная сцена! Ванька-дуралей...») (На улице)
«Великое чувство! У каждых дверей...»
«Ветер что-то удушлив не в меру...» (До сумерек) (О погоде)
«Видно, вновь в какой нелепости...» (Приметы)
«Внимая ужасам войны...»
Вор («Спеша на званый пир по улице прегрязной...») (На улице)
«Вот и больница. Светя, показал...» (В больнице)
«Вот идет солдат. Под мышкою...» (Гробок) (На улице)
«Вот он весь, как намалеван...» (Эй, Иван!)
«Вот парадный подъезд. По торжественным дням...» (Размышления у парадного подъезда)
«Всё рожь кругом, как степь живая...» (Тишина)
«Всюду с Музой проникающий...» (Песня)
«Вчерашний день, часу в шестом...»
Выбор («Ночка сегодня морозная, ясная...»)
«Где вы — певцы любви, свободы, мира...» (Поэту) (Памяти Шиллера)
