« Дзеркалом суспільства» називав театр великий письменник-сатирик Жан Батист Мольєр. «Зображуючи людей, ви пишете з натури, – говорив він. – Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не впізнають людей вашого століття». Своїм основним завданням, завданням своєї творчості письменник вважав прагнення «дати на сцені приємне зображення загальних недоліків» і тим самим сприяти їх виправленню. А недоліків у сучасному йому суспільстві було досить багато – до такого висновку великий драматург прийшов гаючи за людьми, їх вчинками, бажаннями, пристрастями життя. У серці Мольєра все більше наростав протест проти соціальної несправедливості і недосконалості існуючого світу. І цей протест він висловлював на сторінках своїх творів. Увагу Мольєра, як автора комедій, залучали порушення норм людської моралі, відхилення від природних прагнень в ім’я надуманих цінностей. На його думку, фальшиві ідеали лежать в основі збоченої моралі. Саме тому він вимагав від людей справжньої моральної строгості, вміння підпорядковувати свої бажання і поведінку вимогам розуму.
Одним з яскравих реалістичних творів письменника стала комедія «Міщанин-шляхтич». В основу п’єси було покладено сюжет про багатого буржуа, готового в своєму прагненні до аристократичних титулів прийняти безглузде, фантастичне звання «мамамуші» і піддатися маскарадному обряду посвячення в це звання. Герой Мольєра, пан Журден – простодушний недалекий міщанин, який несподівано розбагатів і єдине бажання якого – стати дворянином. Для досягнення цієї мети герой готовий на будь-які приниження, він готовий виконувати найбезглуздіші поради тих, перед ким він схиляється. Його невігластво, довірливість і простодушність спонукали нахабного обманщика Доранта піддати Журдена «вихованню». Він обіцяє навчити героя манерам маркізів, закликає в усьому покластися на нього. Насправді ж ним керують виключно корисливі інтереси. Пройдисвіт грає не лише на прагненні міщанина стати дворянином, він підіграє недалекому простакові абсолютно в усьому, прагнучи отримати за свою «безцінну» до якомога більшу винагороду і таким чином збагатитися, не докладаючи особливих зусиль. Дорант користується бажанням Журдена доглядати за маркізою Доріменой . Для афериста це – прекрасна можливість влаштувати свято на честь своєї дами і добре поживитися за рахунок довірливого героя. Він вселяє Журдену, що маркіза до нього небайдужа, і тим самим підштовхує героя до активних і нерідко комічних дій .
Объяснение:
Дети всегда рождаются для того, чтобы жизнь на земле продолжалась. Дети всех континентов Земли хотят жить в мире без войн и горя. Они хотят очень простых вещей - играть на зеленых лужайках и учиться в светлых и просторных школах, дружить и смеяться, жить в счастливых семьях и быть под защитой взрослых.
Только так бывает не везде и не всегда. Тень войны покрывает землю, тень голода, страха, разрушения. Когда начинается война - кончается детство. Дети и война - несовместимые вещи, об этом должны помнить большие и ответственные дяди, в чьих руках судьбы мира.
Но войну гораздо легче выиграть, чем мир, таков парадокс, о котором говорил еще Жорж Клемансо в 19 веке. И так будет всегда, пока взрослые не вспомнят, что они тоже были чьими-то детьми, и не перестанут решать свои проблемы с оружия.
Детям хочется видеть мир таким, каким они его рисуют: это дом, солнце, деревья, цветы, воздушные шарики и улыбающиеся папа с мамой. В этом детском мире никто никого не боится, все счастливы и беспечны, все верят в чудеса. Детский мир прост и гармоничен. Но ведь и вправду - жить в мире легко и просто. Тогда почему существуют войны? ответьте на этот вопрос, и весь мир станет детской площадкой.