Сколько не крутил в голове мысль о обществе в котором отсутствуют деньги где человек человеку ровня и польза принесённая человеком учитывается совершенным ИИ на квантовом процессоре дабы исключить паразитизма где человеку не придётся бороться за достойное существование а спокойно заниматься любимым делом ,но всё сходится к тому нынешний склад ума людей не позволит этому осуществиться и необходимо начинать с чистого листа т.е. воспитать целое поколение с самого рождения с изоляцией информации о существующем обществе.
Море... Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне — воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих сяючих мушлей, гладеньких камінців та зеленуватих водоростей, ловлять маленьких спритних рибок, що зграйками весело бавляться біля берега. Наступного дня все раптом змінюється. Налетить поривчастий вітер і погонить хвилі до берега. Вода стає каламутно-зеленою, іноді — темно-синьою, а одного разу я бачив навіть вражаюче чорну. Не видно більше ані риб, ані мушлей, ані піску: є тільки шалені хвилі, які з силою б'ються в прибережний пісок. Тоді ми з батьками сидимо на березі та можемо тільки гати за силою моря. Хоча навіть у такі моменти море видається мені дивовижним. Я думаю, що воно велетень, з яким я можу позмагатися, і я кидаю в море камінці або голосно кричу. Але перемога завжди дістається йому, морю. Воно глушить мій голос і відкидає мій камінець на берег. Іноді мені здається, що я можу дивитись на море безкінечно.
шла лиса по лесу и думала какого зверька обмануть бы так и придумала и пошла к бурундуку и сказала бурундук дай зёрнышко своё бурундук ей в ответ нет ну почему сказала лиса это мой запас на зиму лиса бурундуку принесла ягод и конфет так они и сдружились и были лучшими друзьями
только я не писал знаки припинания сам поставишь ок