Автор – Андрій Малишко Рік написання: 1959. Тема «Пісня про рушник»: оспівування любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.
Тема матері — одна з наскрізних у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері. Бо з раннього дитинства узяв він у серце образ рідної матінки, Івги Базилихи, яка навчила його добру, красі, любові до людей. Її образ зливається в поезії Андрія Малишка з іншим найдорожчим образом — рідної Батьківщини. Завжди, коли поет пише про те, що найближче його серцю, він згадує матір. «Вкраїно моя», «мати», «Сиділа мати, ніби груша дика», «Мамо, я хочу поговорити з вами», поема «Сини», ще багато-багато найкращих поетичних творів… Ця данина подяки й любові народного поета священній пам’яті Матері. Та з-поміж цих скарбів виділяється «Пісня про рушник», сповнена чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові. «Пісня про рушник» — це пісня про матір. Образ матері — один із центральних у творчості Малишка. Передусім це образ конкретної людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передала своєму синові «песен дивный дар»,— говорив М. Рильський.
Ідея «Пісня про рушник»: уславлення шанобливого ставлення до матері-святині.
Основна думка «Пісня про рушник» : материнський рушник для її дитини — щастя, доля, любов.
Жанр «Пісня про рушник» : пісня (ліричний вірш) Напрям: модернізм (умовно).
Течія: неоромантизм. Рід: лірика. Тематичний різновид: інтимна лірика з елементами філософської. Система віршування: силабо-тонічна. Віршовий розмір «Пісня про рушник»: 4-стопний анапест Строфа: чотиривірш (катрен) із двовіршем (рефреном, приспівом). Кількість строф: 3. Римування «Пісня про рушник»: перехресне (абаб). Художні засоби «Пісня про рушник» Звертання: «Рідна мати моя». Епітети: «далека дорога», «засмучені очі», «незрадлива, вірна усмішка», «тихий шелест трав». Повтори: «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала». «І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші блакитні твої». «І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов». Метафори: «цвіте… доріжка», «шелест трав», «щебетання дібров», «оживе…. і дитинство, й розлука, і вірна любов». Порівняння: «…той рушник простелю, наче долю…». Композиція «Пісня про рушник» Пісня невелика за розміром. І слів про матір, власне, сказано зовсім небагато. Але образ її — виразний, яскравий, зігрітий синівським почуттям. «Пісня про рушник» сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботи, вірну любов і ласку. Твір складається з шести куплетів, з яких три — по 4 рядки, а решта — по 2. Всі вони перемежовуються. Як у пісенному жанрі, спочатку співається куплет пісні (4 рядки), а потім приспів (2 рядки), і так тричі.
Андрій Малишко “Вчителька”
Жанр – пісня з елегійними мотивами
Тема: звертання до вчительки зі словами вдячності за ту сумлінну і відповідальну працю, якій вона присвятила все своє життя – виховання молоді. Ідея: возвеличення невичерпної доброти, уваги героїні, її мужності, сили волі в подоланні життєвих перешкод Основна думка: учитель – людина, завдяки якій майбутнє покоління могло сприймати світ, реалізувати себе як особистість. Римування – перехресне
1) «…высоко ценит преобразовательную деятельность Петра Первого, и именно в этом смысле он был «стародумом»».
«Пойдем тотчас в армию и сделаемся достойными звания дворянина, которое нам дала порода...».
2) «Отец мой воспитал меня по-тогдашнему, а я не нашел и нужды себя перевоспитывать. Служил он Петру Великому. Тогда один человек назывался ты, а не вы...».
«Отец мой непрестанно мне твердил одно и тоже: имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время».
«Воспитание дано мне было отцом моим по тому веку наилучшее. В то время к научению мало было , да и не умели еще чужим умом набивать пустую голову...».
3) «Пойдем тотчас в армию и сделаемся достойными звания дворянина, которое нам дала порода».
«Вошед в военную службу, познакомился я с молодым графом».
4) «Я отошел от двора без деревень, без ленты, без чинов, да мое принес домой неповрежденно, мою душу, мою честь, мои правилы».
5) «Начинаются чины — перестает искренность».
«Сколь великой душе надобно быть в государе, чтобы стать на стезю истины и никогда с нее не совращаться!».
6) «Золотой болван - все болван».
«И какого воспитания ожидать детям от матери, потерявшей добродетель?».
«…не делать ничего, когда есть ему столько дела: есть люди, которым ; есть отечество, которому служить».
7) «Угнетать рабством себе подобных беззаконно».
ответ:
жалобная книга)
только ли смешон этот рассказ?
это сатира.
в сатире смех жгучий, искореняющий. сатира-артиллерия смеха. по воробьям из пушек не стреляют. сатира смеется над опасным, вредным для людей.
"жалобная книга" представляет собой некую выписку из документа, фрагмент,
набор цитат, но между строками этого произведения можно прочитать многое.
у жалобной книги более десятка "авторов", но к категории "жалоба" на самом деле подходят лишь одна-две из сделанных записей. все остальные-констатация глупости, подлости, безделья и зла. именно поэтому жалобная книга напоминает, скорее, записки сумасшедшего. о невеликих интеллектуальных способностях "авторов" говорит уже то, что их записи пестрят ошибками. само за себя говорит и содержание опусов ("ты картина, я портрет, ты на, а я нет. я - морда твоя").
жалобная книга используется не по назначению, зато этому многое можно узнать о тех, кто заглянул в нее хоть раз.
злой мальчик)
что нельзя быть шантажистом и как порой мало бывает поводов для сближения (мальчик сестру и ее парня, что расскажет родителям, как они целовались, а после они оба надрали ему уши)