Байрон увійшов у світову літературу яскравим новатором, вільним, сильним поетом. У першому періоді творчості Байрона ще немає оригінальності. Він наслідує Бернсу. Вірш «Хочу дитиною бути я вільною» написано в наслідування цьому шотландському поетові. Ліричний герой бажає порвати зі світом, титулом, товаришами і з усім родом людським, так як не може жити серед рабів. Він хоче злитися з природою, де все «гармонійне і немає брехні». Сильний вплив на Байрона надали поети епохи Класицизму і Просвітництва. Романтизм поета позначається не в запереченні класицизму, а у відтворенні його. Йому близька форма класичних віршів, наприклад, «На смерть майстра Фокса». У тематичному відношенні перші вірші Байрона – про рідний дім, школу, університет, любов, а також переклади творів давніх авторів. Другий період позначається у Байрона самим значним твором – «Паломництво Чальда Гарольда». У сучасників він мав фантастичний успіх. Цей твір відповідає заповітним сподіванням сучасників, в ньому порушені найболючіші питання часу. У поемі відбилися настрої розчарування, які широко поширюються в Європі після краху волелюбних ідеалів французької революції. Загальною темою поеми є трагедія післяреволюційної Європи, чий визвольний порив завершився пануванням тиранії. В основу твору ліг розрізнений щоденник записів Байрона в подорожі. Але є єдиний стрижень, сполучна ланка – образ головного героя. Художник перебував ніби на зламі двох епох, його погляди суперечливі. Байрон більше сучасників зберігає спадкоємність з естетикою класицистів, освічених ідеями 18 століття. Вона виражається насамперед у тому, що поет був прихильником мистецтва розумного, ясного, насиченого думкою і надав прямий моральний вплив на читача. У цьому сенсі Байрон був ворожий романтичній концепції мистецтва. У «Паломництві Чальда Гарольда» Байрон наслідував класичним канонам. Автор уважний до відтворення високих, героїчних сторін дійсності, осмислення в класичному світлі минулого і сьогодення. Поема відрізняється піднесеністю поетичного словника і образної системи. Тоді чому ця поема – шедевр романтичної літератури? Тому, що сучасники Байрона зіткнулися з новим, незвичним явищем. Їх вразив вигляд головного героя, якого не знала класична література. Він не був схожий на героя класицизму. Слабкий, грішний, у всьому зневірений, Чальд Гарольд відправився в далеку дорогу, слухняний лише покликам серця. У нього немає задумів і завдань. Але мандрівник стає свідком гноблення, боротьби. Завдяки прийому подорожі ми бачимо страждання Іспанії, громадянську війну в Албанії, Греції. Все це описується в романтичній живописній манері, з великою кількістю літературних відступів, вносить в поему пристрасно-ліричний тон, шаленість у вираженні емоцій. Байрон завжди вимагав правдивості в зображенні явищ . До кінця свого життя він був справжнім патріотом Англії. Всією своєю творчістю він доводив необхідність боротьби з насильством і злом. Поет завжди виступав за свободу вибору, дій кожної людини. Ніхто так, як він, не показував характер людини в її глибоких суперечностях. У своїй творчості Байрон торкався психологічних та суспільних питань. Поет став для своїх читачів зразком чесності і незалежності. І зараз Байрон продовжує залишатися для нас мудрим наставником.
Фридрих Шиллер «Перчатка»
Существует два известнейших перевода произведения на русский язык:
«Перчатка» В.А. Жуковский
«Перчатка» М.Ю. Лермонтов
Рассмотрим вариант актерского чтения перевода Жуковского в исполнении А. Михайлова.
Вводя в произведение арену, на которой должна состояться битва свирепых хищников, поэт создает контраст между миром природы и миром человека. В иерархии зверей все логично - слабый подчиняется сильному сразу, после первого же рыка или удара. В мире людей все намного сложнее. Человек утерял инстинкт самосохранения вида в обмен на власть. Знатная дама в угоду своему честолюбию посылает на верную смерть влюбленного рыцаря, бросая перчатку промеж хищников. Суровые звери не шелохнулись, пока рыцарь спускался на арену и возвращал перчатку. Они словно застыли в немом изумлении перед бессмысленным риском, перед обесцениванием жизни.
Жуковский в отрывке описания зверей использует прием аллитерации, раскатистое [Р] проносится над ареной:
«Затвор железной двери грянул,
И смелый тигр из-за решетки прянул;»
Чтец меняет тембр и скорость чтения на каждом животном, четко укладывая их в иерархию силы.
Лев: низко и протяжно.
Тигр: средний тембр, сильно, но с оглядкой.
Барсы: высоко, легко, энергично.
Градация тембра и ритма меняется с появлением зверей (тон нарастает) и с установлением внутриродовой иерархии (тон понижается).