Афродита ("пеннорожденная"), в греческой мифологии богиня красоты и любви, пронизывающей весь мир. По одной из версий, богиня родилась из крови Урана, оскопленного титаном Кроносом: кровь попала в море, образовав пену (по-гречески — афрос). Афродита являлась не только покровительницей любви, о чем сообщал автор поэмы "О природе вещей" Тит Лукреций Кар, но и богиней плодородия, вечной весны и жизни.Согласно легенде, она обычно появлялась в окружении своих обычных спутниц - нимф, ор и харит. В мифах Афродита выступала богиней браков и родов. Благодаря восточному происхождению Афродита часто отождествлялась с финикийской богиней плодородия Астартой, египетской Исидой, ассирийской Иштар, шумерской Инанной. Древние греки считали, что Афродита оказывает покровительство героям, однако ее распространялась только на сферу чувств, как это было в случае с Парисом.
У мене вмить заб*ється в грудях серце, Коли до болю рідна й чарівна Десь українська пісня розіллється І жайвором над нами залуна. Ігор Муратов Пісня ще з дитинства супроводжує нас.В перше ми почули її ще в колисці і вона була найприємнішим спогадом.Народ складає пісні спокон віку і вони досі живі в памяті кожного з нас.В них ми чуємо про славетне минуле нашого народу, побут і прості події з життя.Дуже багато інформації вкладено ,тільки, в один рядок. Цікаво для чого складали пісні.Напевно, для того щоб розвеселити себе.В народних піснях немає бруду ,вони чисті і живі.Коли лине народна пісня,душа рветься до танцю.А чому? Напевне, тому що, ця пісня йде від душі. Пісня -душа народу.Це неможливо спростувати, адже тільки чуючи пісню ми відчуваємо нотки жалю і радості.Те що можже передати тільки душа. Скажети це все просто голос, емоції! Ні!Це жива душа ,душа народу, України!
У семи нянек дитя без глазу.